11-17.6.2012

МИ В СВІТІ
Наші Символи
Реґіональна Хроніка
Політика
Культура
Історія
Україна incognita
Мова/Язык
Кишенькова Книжка
Захід-Схід
Українські дослідження
Туризм
Жартуймося!
Українофобія
Усяке різне
Канадсько-
Український
Бібліотечний Центр



Анкета правильного харчування

Павлорадський Iсторико-краєзнавчий
сайт. Життя регiону

www.domivka.net
- Домівка - українська мережа



The UPA - Ukrainian Insurgent Army

Інститут Україніки

уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа

ОУН-УПА: легенда спротиву


Тут спілкуються українською

Форум для патріотів України

Український Лікнеп

Український козацький портал

Офіційне видання прес-служби Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату

Kosiv Art

.: Хутір - Своє Село :. - українською до цілого Світу

Олег Тягнибок
ВО "Свобода"

Наше-Рідне

free counters


ХОДИТЬ ГАРБУЗ ПО ГОРОДУ...
27.01.2005 12:12

 

ХОДИТЬ ГАРБУЗ ПО ГОРОДУ...

Сподіваюсь, що більшість читачів пам’ятає славний вірш, в якому мовиться:

Ходить гарбуз по городу

Й питається свого роду:

„А чи живі, чи здорові

всі родичі гарбузові?”

Справді бо, родичів у нього на селянських грядках ой як багато: капуста, буряки, огірки, морква, цибуля, петрушка... Але серед своїх сусідів – гарбузи всім овочам овочі. Їм нема рівних, образно кажучи, як за комплекцією, так і за смаковими та лікувальними якостями.

Ну, а як же треба, з чим вживати цей знаменитий овоч? Відповіді на це можна знайти в традиційній українській кулінарії. Жоден гарбузовий родич не може похвальбу вати таким розмаїттям приготування смаковитих страв, як городній велет (так, так – велет, бо трапляються випадки, коли окремі плоди досягають півпудової ваги і навіть більше).

Щонайперше йдеться про кашу, бо як мовить прислів’я, „на гарбузових кашах гарно діти ростуть”. І це справді так. Пригадуються перші повоєнні літа, коли більшість селян жили впроголодь, серед інших наїдків в нашому худому меню був найсмаковитіший делікатес – гарбузова каша. Дрібно покраяні шматочки варили в печі, потім товкли і знову варили (в кого було молоко – то у ньому, в кого ні – то і на воді); при можливості додавали пшоно, рис та манну крупу; а коли ще розмішати з порційкою меду, то виходила справжня смакота. Звідси, отже, й приповідка: „Наша каша, а ваш борщ”.

Не менш популярними були й печені гарбузи. Для цього вибирали дозрілі з жовтуватим відтінком і такого ж кольору м’якушку (так званими білими підгодовували свиней – „щоб сало швидше наростало” – та корів – „аби більше давали молока”), розрізали навпіл і, вилучивши зернята з волокнистою речовиною, саджали в добре натоплену піч; якщо сорт овоча був солодким, то вживали без будь-яких приправ, коли ж ні – змішували зі сметаною, медом або ж повидлом.

Далебі, не всі знають, що гарбузове „м’ясо” можна вживати й сирим. Звісно, що його смакові принади значно скромніші, але такий салат вельми корисний, якщо ви хочете позбавитися зайвої ваги.

Сучасна кулінарія пропонує й різноманітні гарбузові страви, але з добавленням інших овочів. Наведемо лише два рецепти.

До потертого на тертушці гарбуза (5 кг) додають столову ложку масла і варять у воді. Після цього кладуть 3-4 очищених яблук і знову ставлять на камфортку, лише доводячи до кипіння. Коли ж суміш вистигне, кладуть пригорщу пшеничних сухарів або ж вимочену в молоці манку, пару змішаних з цукром жовтків, лимонову цедру і, трішки присолодивши, ретельно розмішують, додавши при цьому збиті яєчні білки. Виклавши суміш на змащене маслом чи маргарином деко, запікають у духовці.

Сучасні кулінарки нерідко готують і смаковиті млинчики. Рецепт цей надто простий:

До протертих на тертушці пів кілограмових порцій гарбуза та картоплі додають дві столові ложки борошна, два жовтки, ложку смальцю та збиті білки й усе це ретельно перемішують (звісно, трохи підсолонивши). З цієї суміші формують невеликі – подібні до оладок чи дерунів – млинчики і смажать на патерці. Смакові якості значно покращуються, якщо їх вживати разом зі сметаною чи повидлом.

Але гарбузи не менш цінні й своїми лікувальними властивостями, котрими широко послуговується народна медицина. Йдеться про корисливість гарбузової каші для розвитку дитячого організму, бо в ній наявні такі необхідні для нього речовини як маґній, залізо, кальцій, мідь, фосфор, що допомагають позбутися недокрів’я.

Але й не тільки. Відома цілющість сирого насіння. Кожній дорослій людині корисно щодня полускати бодай одну склянку зерен, щоб позбавити організм зайвої рідини. Натомість у знадобі стануть свіжі салати з цього овоча. Окрім позбавлення від зайвої ваги він позитивно діє на зменшення холестерину, подагри, лікує хронічну форму пієлонефриту, навіть серцеві недуги.

За допомогою царя городів можна уникнути ниркових хвороб, гіпертонії, порушення обміну речовин, він є сильнодіючим сечогінним засобом, сприяє покращенню сну.

Але й це ще не все. Фітотерапевти радять вживати щодня по склянці свіжого гарбузового соку. Він не тільки очищує організм, але стимулює відходження сечі, виводить каміння та солі важких металів. Є свідчення, що цю речовину використовують і японці, щоби позбавитися страшних наслідків атомного бомбардування. Відтак для нас, що відчули на собі лихоліття чорнобильської трагедії, вживання соку є вельми доречним.

Його виготовлення не складає особливих трудів. Щоб отримати сто грамів соку, достатньо подрібніти двісті грамів м’якоті на тертушці чи пропустити через соковитискувач. Вживати бажано свіжим. Окрім того використовують і хвостики, наварами яких лікують деякі жіночі захворювання. Одне слово, звичайний гарбуз – це повноцінна комора, в якій зберігаються цілющі лікарські вітаміни, якими варто скористатися, адже придбати їх не є проблемою – на будь якому ринку вам запропонують сільські вирощувальники різноманітні сорти цього овоча.

...У багатьох міських оселях можна побачити в інтер’єрі різноманітних форм і відтінків вичурних декоративних статуеток. Такі мініятюрні гарбузики вирощують переважно на дачних ділянках – вони прикрашають упродовж року затишні помешкання городян.

Назагал у природі існує понад 13 різновидів цього овоча. Селекціонери вивели новий сорт – гарбузодиню. Окрім їстівних, є й чисто утилітарні. В Молдові й Румунії, а частково й на нашій Буковині вирощують пустотілі гарбузи; їх використовують для зберігання води чи інших напоїв, бо через спеку рідина в них залишається прохолодною (такі різновиди називають тиквами або горлянками, бо вони нагадують звичайні гладушки).

До різновидів належить і гарбузовий родич люра; у стиглому вигляді його використовують як мочалку. Але цікава й така деталь. За мого дитинства сільські підлітки виготовляли з гарбузової оболонки вичурні маски. Для цього вибирали лише жовті плоди. Ретельно вилущивши внутрішність, щоб залишилася лише тонка оболонка, вирізали очі, носа й рота з рідкими зубами. Коли ж настигали сутінки, вправляли в утробу запалену свічку і йшли лякати (звідси й назва маски – лякало) дівчат-однолітків. Зненацька побачивши потворне видиво, котре нагадувало жовтоголового мерця, мимоволі з’являвся страхопуд.

Більшості, напевне, відомий крилатий вислів – дати гарбуза. Так кажуть, коли дівчина відмовила сватам. Нині важко простежити його етимологію, але найімовірніше це пов’язано з масками-лякалами, котрі в давніші часи були вельми поширеними в побутовому житті й відігравали так звану „відсторонюючу” функцію.

Про гарбузовий родовід можна було б навести ще чимало цікавих історій. Але й цього достатньо, щоб віддати пошанівок овочеві, котрий в далекі часи завдяки Колумбові переселився з Америки й міцно прижився на наших благодійних землях.

Наостанок пропоную кілька „гарбузових” рецептів.

Гарбузовий суп нашвидкуруч

1 столова ложка мясного фаршу, 1 склянка пропущеного через м’ясорубку гарбуза, 1 цибулина, 1 морквина, 2 столові ложки олії, 1 л води, сіль до смаку.

Фарш розвести холодною водою до консистенції густої сметани, додати нарізану цибулю, нашатковану соломкою моркву, олію. Поставити масу в холодильник приблизно на 30 хвилин, потім залити гарячою солоною водою, додати гарбуз і довести до кипіння. Суп варити 8-10 хвилин. Подавати на стіл можна зі сметаною, майонезом чи з квасним молоком.

Деруни з гарбуза

200 г гарбуза, 1 столова ложка борошна, 1 яйце, 1 столова ложка цукру, дрібка солі, олія для смаження, сметана.

Гарбуз натерти на середній тертушці, додати борошно, цукор, сіль, збите яйце, добре перемішати. На добре розігріту пательню з олією накладати ложкою гарбузову масу, смажити до готовності з обох боків. Подавати зі сметаною.

Сирне фондю в гарбузі

Гарбуз середнього розміру, 2 столові ложки олії, 1 дрібно порізана цибулина, 1 посічений зубчик часнику, 1 дрібно посічений червоний перець чилі, 200 грамів нарізаних пластинками грибів, 150 мл сухого білого вина, 1 столова ложка кукурудзяного борошна, змішаного з 1 столовою ложкою води, 3 гілочки шавлії, нарізані 600 грамів тертого сиру (ементальського чи твердого швайцарського), 150 мл жирних вершків, нарізана шавлія, щоб прикрасити страву.

Розігріти духовку до 180оС. Відрізати маківку гарбуза і відкласти. Вичистити гарбуз усередині від насіння і волокон. Натерти із середини сіллю та перцем і змазати половиною олії. Покласти у форму для духовки і запікати 45 хвилин.

Розігріти олію, що залишилася на пательні, додати цибулю, часник і чилі, обсмажити 3-4 хвилини. Додати гриби й готувати 3 хвилини. Влити вино, довести до кипіння. Зняти з вогню, розмішати з борошном, травами і сиром. Помішувати, доки сир не розплавиться; додати вершки.

Перелити суміш у гарбуз, притрусити порізаною шавлією. Подавати з хлібом, а ложки використати для того, щоб вишкрібати гарбузову м’якоть.

Гарбузово-яблучний пудинґ із соусом

200 грамів гарбуза, 200 грамів яблук, 1 столова ложка вершкового масла, 0,5 склянки молока, 50 грамів цукру, 1 яйце, 2 столові ложки манної крупи, 0,5 чайної ложки меленої кориці, паніровочні сухарі.

Гарбуз почистити, натерти на грубій тертушці і потушкувати на молоці разом із маслом до готовності. Яблука почистити від шкірки і насіння, порізати на кубики і тушкувати разом із цукром, доки не зм’якнуть. Гарбузову масу змішати з яблуками, довести до кипіння, а потім додати корицю, манку і варити, доки не згусне. Отриману масу вистудити до 40-50оС, додати жовток, збиті білки і все добре вимішати.

Форму для випікання змастити жиром, посипати сухарями, викласти гарбузово-яблучну масу і випікати в духовці до готовності (пробувати сірником: якщо не липне, то спеклося).

Подавати зі сметаною або ж фруктовим чи ванільни соусом.

підібрав інформацію Василь ДЕРЕВЛЯНСЬКИЙ



 
повернутися