11-17.6.2012

МИ В СВІТІ
Наші Символи
Реґіональна Хроніка
Політика
Культура
Історія
Україна incognita
Мова/Язык
Кишенькова Книжка
Захід-Схід
Українські дослідження
Туризм
Жартуймося!
Українофобія
Усяке різне
Канадсько-
Український
Бібліотечний Центр



Анкета правильного харчування

Павлорадський Iсторико-краєзнавчий
сайт. Життя регiону

www.domivka.net
- Домівка - українська мережа



The UPA - Ukrainian Insurgent Army

Інститут Україніки

уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа

ОУН-УПА: легенда спротиву


Тут спілкуються українською

Форум для патріотів України

Український Лікнеп

Український козацький портал

Офіційне видання прес-служби Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату

Kosiv Art

.: Хутір - Своє Село :. - українською до цілого Світу

Олег Тягнибок
ВО "Свобода"

Наше-Рідне

free counters


ДЕНЬ УПА: КРАПКИ БЕЗ «І»
19.10.2006 13:04

 

Щорічне урочисте відзначення 14 жовтня річниці створення Української Повстанської Армії вже стало традицією політичного життя України і водночас – індикатором стабільності Української держави та консолідованості українського суспільства. Бійки і лемент на шпальтах газет та екранах телевізорів цього дня і весь наступний тиждень стають першими заголовками всіх українських та «братніх слов'янських» ЗМІ. І схоже, суспільство починає потрохи до цього звикати.

Основні заходи цьогорічного святкування (і протидії святкуванню) Дня Українського Війська традиційно відбулись у Києві. На відміну від минулорічної акції, цього року урочистості не розійшлись із днем утворення УПА. Підготовка до відзначення 64-ої річниці з боку патріотичних сил розпочалась за декілька місяців до проведення  маршу: в мережі інтернет було розпочато широку рекламну кампанію, створено спеціяльну веб-сторінку оргкомітету акції, на вулицях столиці різними патріотичними силами проведено інформаційну кампанію щодо урочистостей на свято Покрови. Головними організаторами суботньої акції виступили політичні партії ВО «Свобода», Українська Національна Асамблея, громадська організація «Патріот України» та Молодіжний Націоналістичний Конґрес. До маршу також доєднались Українська Націонал-Трудова Партія, Конґрес Українських Націоналістів, «Національний Альянс», «Тризуб», «Характерне Козацтво» та ін. націоналістичні сили.

Тим не менше, попри зовнішню монолітність національного блоку без внутрішніх інцидентів не обійшлось.

Перш за все, хотілось би зауважити традиційну незгуртованість і тягу до булави всіх українських патріотів разом і кожного зокрема. Передивляючись в інтернеті веб-сайти організацій-учасників маршу, не могли не здивувати спроби багатьох з них «переплюнути» одне одного, прийти на Майдан Незалежності раніше за всіх інших і зайняти найвигідніші позиції для політичної самореклами. Особливо на цьому поприщі відзначилась київська МНК. Проте, як стало зрозуміло, найоперативнішою виявилась міліція.

В ніч з п'ятниці на суботу націоналісти розкинули на Майдані декілька наметів, які правоохоронці за чиєюсь постановою спробували тієї ж ночі прибрати.

Розрізавши площу залізними щитами вздовж лінії Хрещатика, міліція унеможливила проведення будь-яких акцій біля обеліску України. Ще з ночі головну вулицю країни перекрили, щитами і залізним дротом було заблоковано бічні під'їзди до Хрещатика. Вже з ранку 14 жовтня стало зрозуміло, що своїх погроз Влада дотрималась і урочисту ходу ветеранів УПА зірвано. З урахуванням нових обставин, організаторам довелось цілковито перекроювати плян заходів.

Прихильники визнання ОУН-УПА почали концентруватись на Майдані біля арки вже з 8:00. Паралельно біля пам'ятника Леніну на іншому боці Хрещатика збирались активісти лівих, націонал-більшовицьких та т.зв. "антифашистських" ініціятив на чолі з Наталією Вітренко, що давали про себе знати гімном СССР та істеричним лементом гучномовців. На Майдані – спів повстанських пісень і спокійна атмосфера непорушності святих устоїв державності, в очах патріотів – готовність дати відсіч будь-якому окупантові. Близько 10:00 українські націоналісти почали шикування у колони і широким потоком рушили у бік Михайлівського собору, від якого процесія повернула до Софіївського майдану. Стало зрозумілим, що епіцентр усієї акції перенесено саме сюди, під стіни нерушимої української святині – на місце визначних перемог і гірких поразок. Під мурами Софіївського собору колони українських націоналістів досягли чисельності більше 3 000 чоловік. Саме тут, під воротами храму, під охороною харківської організації «Патріот України» відбувся урочистий молебень за упокій полеглих борців за волю України. Було привселюдно зачитано довгий перелік жертв комуністичного режиму, серед яких Симон Петлюра, Евген Коновалець, Микола Міхновський, Юрій Липа, Степан Бандера, десятки імен з мільйонів вбитих, закатованих, вигнаних з домівок і заморених голодом.

Приблизно об 11:30 з дружнім вигукуванням патріотичних речівок до мітинґу доєдналась організована колона скінхедів з Української Націонал-Трудової Партії, вдихнувши у натовп хвилю бойового духу, до того часу вже розгубленого за співом «пораженських» пісень. З приводу участі УНТП виник другий неприємний інцидент.

Щойно колона близько сотні українських скінхедів під супроводом спецпідрозділу «Барс» влилась на Софіївський майдан, як частина мітинґувальників, відчувши недолугість власної «шароварщини», спробувала «перевести стрілки» на рішучу й радикальну молодь. Серед присутніх дуже знаково виглядав суб'єкт педерастичної зовнішності, який голосно намагався довести оточуючим, що патріоти з УНТП – повокатори, оскільки носять мілітаристський одяг і червоно-чорні пов'язки на обличчях і, на відміну від таких, як він, більше схожі на внуків українських повстанців. Окремо слід сказати про відверте небажання oргкомітету акції внести УНТП до списку офіційних організаторів, незважаючи на те, що саме скінхеди і футбольні фанати з УНТП традиційно найактивніше протистоять червоним українофобам на вулицях столиці.

По закінченні молебню близько 12:00 розпочалася політична частина заходу.

Слово перед натовпом узяли Евген Гірник, Левко Лук'яненко та голова Всеукраїнського Об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок. Депутат від КУН Евген Гірник наголосив, що будь-які евроінтеґраційні прагнення України залишаться блефом, допоки ми не усвідомимо своєї національної спадщини. Він підкреслив: «Не  буде европейської України без української України».

Піком офіційної частини акції став виступ депутата Львівської обласної ради, голови ВО "Свобода" Олега Тягнибока. У своїй натхненній промові він наголосив на тому, що Українська держава залишатиметься українською лише за формою до тих пір, поки нинішня «помаранчево-голуба» влада не визнає її правонаступницею від Української Народньої Республіки, Західно-Української Народньої Республіки та Української Самостійної Соборної Держави, відновленої та проголошеної у Львові 30 червня 1941 року героїчними борцями революційної ОУН. Олег Тягнибок нагадав Президентові та його політичній силі ті обіцянки, які вони зухвало давали українському народу щодо визнання збройної боротьби за державну незалежність, провадженої під проводом Організації Українських Націоналістів у 1930-50-ті рр.

На закінчення свого виступу голова ВО «Свобода» зачитав текст указу «Про визнання національно-визвольної боротьби ОУН та УПА за державну незалежність України», який після мітинґу було передано до Секретаріяту Президента для підпису Віктором Ющенком. Як вже стало відомо пізніше, Президента у столиці не знайшли – у день вшанування Українського Війська він уважив доречним відкривати у провінції пам'ятники мертвим козакам, в черговий раз знехтувавши живими вояками УПА.

Як повідомила прес-служба Президента України, указ про визнання національно-визвольної боротьби УПА був підписаний Віктором Ющенком перед його від'їздом з Києва ранком 14 жовтня 2006 року. Беручи до уваги відверте іґнорування останнім ветеранів та очевидне затягування остаточного вирішення питання визнання  ОУН-УПА, складається враження нещирості пана Ющенка. Його жест по відношенню до борців за волю України швидше нагадує подачку, зроблену більше з вимушеності, ніж зі щирого бажання покласти край історичній несправедливості.

«Експертні висновки», багаторічні зволікання на тлі становища у теперішньому парляменті роблять крок Ющенка звичайною насмішкою над ветеранами. Саме тому, не приховуючи дворічної відрази, не забувши жодної помилки і не простивши жодної зради, ми виносимо свій остаточний вирок: Україна потребує української влади. І вона її отримає!

Святослав  ВИШИНСЬКИЙ
smierc@bigmir.net

Світлина автора

 
повернутися