11-17.6.2012

МИ В СВІТІ
Наші Символи
Реґіональна Хроніка
Політика
Культура
Історія
Україна incognita
Мова/Язык
Кишенькова Книжка
Захід-Схід
Українські дослідження
Туризм
Жартуймося!
Українофобія
Усяке різне
Канадсько-
Український
Бібліотечний Центр



Анкета правильного харчування

Павлорадський Iсторико-краєзнавчий
сайт. Життя регiону

www.domivka.net
- Домівка - українська мережа



The UPA - Ukrainian Insurgent Army

Інститут Україніки

уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа

ОУН-УПА: легенда спротиву


Тут спілкуються українською

Форум для патріотів України

Український Лікнеп

Український козацький портал

Офіційне видання прес-служби Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату

Kosiv Art

.: Хутір - Своє Село :. - українською до цілого Світу

Олег Тягнибок
ВО "Свобода"

Наше-Рідне

free counters


ДЕНЬ ПОРАЗКИ
07.08.2006 11:53

 

Стає вже ганебною традицією щороку перед Днем "Перемоги" вкотре піднімати це "політнекоректне"   запитання:   "Кого славимо?"   На   порозі  20-ї  річниці  "незалежності"  України  ми знову розводимо руками і не можемо зрозуміти: ЧИЄЇ і  ВІД  КОГО?

Взимку  найвищі  держслужбовці носять квіти героям Крут, а вже через декілька  місяців  –  "визволителям"  від "німецько-фашистських загарбників". І, додам  я,  від  "мілкобуржуазних націоналістів", "бендерівців", "ґвалтівників та вбивць  вагітних жінок". Чергова (хронічна) спроба влади всидіти на двох  стільцях?  Панове,  чи  не прийшов вже нарешті час з'ясувати хто ми і куди прямуємо?

З  приходом т.зв. "нової" влади ми не відчуваємо нового підходу до історії – святая  святих кожного народу. Адже історія – це первень світогляду цілої нації.

Проте  влада,  схоже,  цього  не  розуміє. Попри вже ставші набридливими заклики істориків та патріотів провести ревізію національної історії ХХ ст. – а по суті, створити  фундамент  національної  ідеї – влада, що позиціонує себе як "нова" та "українська", і досі не зробила жодного кроку у напрямі вирішення такого життєво важливого  питання,  як  участь  ОУН і УПА  у  ІІ Світовій війні та боротьбі її за Українську Державність як таку. Не варто й згадувати, скільки сторінок приділено Українській  Повстанській Армії у шкільних підручниках з історії. Попри обіцянки президента  відновити  справедливість і надати воякам УПА статус воюючої сторони, ми не бачимо жодних конкретних дій.

Проте, – зазначу я, – справа зовсім не у формальному визнанні упівських бійців ветеранами   війни.   Справа  полягає  у  самому  історіографічному  підході  до національної  ідеї.  Відмітимо:  Україна,  як держава, не має національної ідеї.

Держава,  як націотворче формування, має своїм обов'язком витворити національний міт,  національний патос як запоруку утвердження етносу нацією. Національна ідея є  єдиною  та  безкомпромісною.  І  нині  ми  вимагаємо не чергового папірця для ветерана. Нині ми вимагаємо України заради України.

Наші герої – герої України. А не СССР.

Ми  не  позиціонуватимемо героями тих, хто воював під чужими знаменами. Це – принцип, на якому базується національна ідея. Принцип жорсткий і безугодовський.

Національна  ідея не терпить жодного кроку назад. Проте чи готова Україна на цей крок?  Чи  готовий обиватель усвідомити себе як частину національного організму?

Чи  усвідомлює  "нова" влада і президент-"козак" свою місію, що є: "Виплекання і стабілізація владно-потужного, безкомпромісного, залізного, волевого, шляхетного ідеалу  й духа, початком і кінцем якого має бути "нація, нація і ще раз нація!" (М.Сціборський)?

Допоки на державному рівні культивуватиметься перемога та національний патос неіснуючої, НЕУКРАЇНСЬКОЇ, ОКУПАЦІЙНОЇ держави, ми будемо говорити про ОКУПОВАНУ   українську  свідомість. Ми, українські патріоти, в Українській державі вимагаємо української політики та – української історії. Проте наразі "маємо, те що маємо" –  зґвалтовану  націю  зі  зґвалтованою  історією.  Пора нарешті чітко визначити національні пріоритети. "Національно-державний принцип і клясово-інтернаціональний  комуністичний  –  це  вогонь  і вода. І коли хто хоче творити  синтезу  з  тих двох антиподів, той хоче мирити вогонь з водою. Ми в ту синтезу  не  віримо.  І  тому  на  місце інтернаціоналістичних фраз несемо клич: УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!"

Святослав ВИШИНСЬКИЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



 
повернутися