11-17.6.2012

МИ В СВІТІ
Наші Символи
Реґіональна Хроніка
Політика
Культура
Історія
Україна incognita
Мова/Язык
Кишенькова Книжка
Захід-Схід
Українські дослідження
Туризм
Жартуймося!
Українофобія
Усяке різне
Канадсько-
Український
Бібліотечний Центр



Анкета правильного харчування

Павлорадський Iсторико-краєзнавчий
сайт. Життя регiону

www.domivka.net
- Домівка - українська мережа



The UPA - Ukrainian Insurgent Army

Інститут Україніки

уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа

ОУН-УПА: легенда спротиву


Тут спілкуються українською

Форум для патріотів України

Український Лікнеп

Український козацький портал

Офіційне видання прес-служби Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату

Kosiv Art

.: Хутір - Своє Село :. - українською до цілого Світу

Олег Тягнибок
ВО "Свобода"

Наше-Рідне

free counters


ГОДІ ТІКАТИ! НАВІТЬ В ІНТЕР-НЕТрі…
10.07.2006 10:00

 

Пост-помаранчове Українство нині переживає розчарування...

Ступінь його – різна, залежна від Сили Духу Божого, що утримує кожного з нас на поверхні цієї "юдолі печалі"... На зауваження про те, що "старі" перековуються на "нових", один дуже тертий номенклатурник висловився, з мого погляду, аж надто влучно:

 – Це не "старі" перетворюються на "нових", а "нові" на "старих"...

Нині процес перероблення “нових” на “старих” завершився подіями у Верховній Зраді 6-го липня 2006 року... Ще один день ганьби в історії України. Ще один доказ глибокої та вірної думки Павла Штепи про те, що в нас на кожного Мазепу знайдеться десяток іскор і кочубеїв, а на кожен Батурин – свій сотник Ніс...

Явище неприємне, навіть огидне, але – закономірне. Чинному дійству – причини суто меркантильні, прагматичні: переподіл майна, власності, важелів впливу... Довкола прізвища Мороза знову залунало прізвище Медведчук (підкуп першого другим через довгострокову оренду нафтових свердловин) та у зв’язку з подіями 06.07.2006 –  суми від 250 мільйонів долярів...

Що у березні 2006-го творилося в політпартіях цього “пельсинового” утворення – страшно і соромно згадувати...

Від того сорому, яким це скінчилося в останні дні, – ще довго доведеться відмиватися усім, хто мав необережність ПОВІРИТИ…

Як розвиватимуться події далі? Ось пара фактів з різних сайтів (подаю “ізиком”, що найближчим часом буде перетворений з “риґінального” на “фтарой ґасударствєнний” – привчаймося, панове!):

Бывший лидер российской партии «Родина» Дмитрий Рогозин осенью собирается уехать в Украину «защищать соотечественников, а вернуться к выборам в Госдуму”.

Дмитрий Рогозин сам рассказал, что едет в Украину. «В стране нарушаются права русскоязычных граждан. Кроме того, из-за близости к России велик риск раскола страны», — объясняет Рогозин. Он вынашивает идею создания движения по поддержке прав соотечественников на Украине.

В Минюсте Украины документов на регистрацию движения не получали и на всякий случай сообщили, что по закону «О политических партиях» иностранец не может ни возглавить, ни финансировать ни партию, ни общественную организацию. Правда, тут же сотрудник Минюста нашел для Рогозина лазейку: он мог бы договориться с украинским политиком, чтобы тот представлял его интересы.

Рогозин признается, что... “в марте 2005 г. «Родина» подписала соглашение о сотрудничестве с лидером Социалистической партии Украины Александром Морозом.
(
http://ru.obkom.net.ua/news/2006-07-07/0757.shtml?rss )

“В Украине 49,4% граждан хотели бы иметь гражданство еще одной страны при сохранении украинского гражданства.

«Ради получения гражданства другой страны 13,7% граждан Украины готовы отказаться от украинского гражданства, а 13,6% - колеблются с решением. Не хотели бы иметь двойное гражданство ни при каких обстоятельствах 40,9% граждан Украины», - сказал Ю. Якименко, директор политико-правовых программ Центра Разумкова.

Социологи также отмечают, что желание отказаться от украинского гражданства в значительной мере связано с низким уровнем интеграции личности в украинскую культурную традицию и в украиноговорящую среду”. (http://ru.obkom.net.ua/news/2006-07-06/1505.shtml )

Ну, і таке інше... Це – явні ознаки дуже запущеної хвороби і яскраві свідоцтва неспроможності її лікувати силами зрадливих владоможців в Україні...

Та не хочу я говорити про цих глистюков! Мене більш цікавить предмет захисної реакції шановного Українства на ті суспільні неґативи, що спостерігаємо нині: відхід від активної, наступальної політичної діяльності, від дієвого спротиву аґресії, масова втеча соціяльного, політичного, інтелектуального активу – навмисне не вживатиму слова “Нації”! -  до Інтер-НЕТрів...

На сайті Українське життя в Павлограді в одному з листів надибую таку пропозицію:

 

"Пробачте, побратими, за гіркий сміх скрізь сльози на тій стадії, коли вже не плачуть, не сміються, а "виють совою". Мабуть, людині, коли приходять розумні ідеї, тяжко пасивно обмежуватись банальними інтересами більшості співгромадян, котрих конає поп-культура, дешеві задоволення, вічна нестача грошей, "суєта суєт". Нам нав'язують кріпацькі правила гри, жалюгідну систему осточортілих виборів. Спонукають вимирати.

А ми давайте знову втечемо за Пороги. І заспіваємо: "А ми тую червону калину підіймемо! А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо"!

 Тікаймо, побратими, як чинили це Запорізькі Козаки, за Пороги. Тільки тепер у нас пороги інтелектуальні та віртуальні, комп'ютерні. Організуймо таку собі комп'ютерну Хортицю. Пропоную назвати наш вільний, український, інтелектуальний острів: "ЗАПОРОГИ". Товариство так організуємо, щоб панів і начальства між нами не було, (бо за панство і владу чвари розводять навіть сучасні "квазі-характерники"). Для конкретної справи поважні наказні будуть. "Порадимось, посумуєм, доки сонце встане..."

Нам потрібно Національну Ідею удосконалити і адаптувати до сучасного життя..."

 

Правда Ваша, друже! Нав'язують... Кріпацтво, раболєпіє, бездушний та задушливий праґматизм, чергове - вже вкотре! - вселюдське, всесвітянське "інтернаціональне братство" - замість об'єднюючої Національної Ідеї, замість мобілізуючого народ Національного Чину...

Понад цим усім – панує адекватний бездуховному стану населення по суті, але аж надто демонстративний соціально спрямований меркантилізм: дайте всім по сендвічу – і вони припинять галасувати!

Не припинять. Бо не про “сендвічі” йдеться.

 

Вже знову повіяло "штямі і лаптямі" ЄЕПу. Вже знову відкрита дорога до українських стратегічних галузей і підприємств чужоземному капіталові. Активізувався і чиниться натуральний саботаж на місцях: ігрища з підвищенням цін на послуги, товари найпершої потреби, комунальний транспорт, тощо – варіантів є безліч, ще більше – буде. Вся ця підла й підступна робота має на меті налаштувати несвідоме поспільство проти українських державницьких сил.

Московський імперіялізм не дрімає також і в ідеологічних напрямках. Діє і ще активніше діятиме московське «православ’я». Мовна тема на повен зріст розгортається компанією реґіонал-федерастів, вважай – аґентури Лубянки... Політично активна частка Нації розшарована за партійною належністю – а цього добра в нас вже давно понад сотню!

Жодна інстанція у пост-помаранчовій Україні як не переймалася національним – бодай, не етнічно, але, принаймні, політично, державницьки-національним!!! – вихованням, так і не переймається... Українські: шкільництво, культура, освіта, книговидання, мас-медійний простір залишаються й нині під пресом недолугих, підлих й облудних антиукраїнських, антинаціональних, антидежавницьких законів! А отже – й під контролем чужоземних та чужодухих "страшних братів"...

Нашими урядами керують міжнародні латентні структури переважно сіоністського спрямування. Проти нас ведеться неприхована глобальна війна!(http://www.rodoved.info/indexukr.htm)

"Спонукають вимирати... А ми давайте знову втечемо за Пороги! Втечемо та заспіваємо...
Тікаймо, побратими, як чинили це Запорозькі Козаки... Порадимось, посумуєм...”

Воно ж голим оком видати, що пан є "козак" - засвоїв "головне" – ТІКАТИ!!! А винісши з-під куль та шабель пошарпані чресла й душу, треба "порадитися й посумувати"? Доки сонце зійде? Але ж – роса очі виїсть!..

Дозволю собі зацитувати Миколу Міхновського (краще за класика українського національно-визвольного поступу сказати важко):

“...В історії української нації інтеліґенція її раз-у-раз грала ганебну й сороміцьку ролю. Зраджувала, ворохобила, інтриґувала, але ніколи не служила своєму народові, ніколи не уважала своїх інтересів в інтересах цілої нації, ніколи не хотіла добачати спільности тих інтересів. На очах історії сильна, освічена і культурна інтеліґенція України приняла в XVI і XVII віках польську національність, і усі оті Четвертинські, Чорторийські, Вишневецькі та Тимкевичі – плоть від плоті нашої і кість від костей наших! Тоді сильним і могутнім замахом український народ породив нову інтеліґенцію. Ця друга прийняла російську національність протягом XVIII і XIX вв. І всі оті Безбородьки, Прокоповичі, Яворські, Прощинські, і всі оті Гоголі, Гнідичі, Потапенки, Короленки і "їм же ність числа" – усі вони наша кров. Народ знову лишився без інтеліґенції, інтеліґенція покинула його в найгірші, найтяжчі часи його існування.
Чи можемо зрівняти війну, пошесть навіть із оцим масовим відступництвом інтеліґенції? І війна, і пошесті – вони косять без розбору і вчених, і темних, бідних і багатих, відступництво забрало цвіти нації – найкультурнішу її верству.
Це були такі дві страти, що годі знайти їм рівні в історії якої-небуть нації. Але український народ здобув у собі досить сили, здобув навіть посеред найгірших обставин політичних, економічних та національних витворити собі нову третю інтеліґенцію…

Потім наш народ утворив і четверту, і п’яту, а може, вже й шосту… Не грає жодної ролі порядковий номер тієї інтеліґенції, що нині робить вигляд, що вона, “такі-да, інтеліґенція”... І навіть ті представники правдивої національної еліти, що вважають себе відповідальними за духовний, культурний і розумовий стан Нації; які не зраджують, не ворохоблять, не інтриґують, служать своєму народові, уважають свої інтереси в інтересах цілої нації, хочуть добачати спільність тих інтересів, навіть вони нині дбають не про народ, не про поспільство своє, національно несвідоме, пригнічене, задурене, поставлене у позу “ЗЮ” на сотках своїх убогих земельних наділів або за розпроданими чужинцям верстатами, – А ПРО ВТЕЧУ В ІНТЕР-НЕТРІ, В ТАКІ СОБІ ІНТЕРНЕТ-ЗАПОРОГИ!

І тікають! Зверніть увагу – цілковито переважна більшість українства зараз діє не межи людьми, а саме у NET-просторі! Давно гигнула “Просвіта”, видання КУНу “Нація і Держава” має “афігєнний” наклад аж 120 тисяч (на місцях, особливо – у “ПіСУАРі”, по офісах Конґресу – ШТАБЕЛІ, ЦЕНТНЕРИ ГАЗЕТИ!), а орган ОУН-р “Шлях Перемоги”, що розповсюджується в Українстві ВСЬОГО СВІТУ(!) – аж 19 600 примірників... Приїхав надійний друг зі Львова – розповів, що по всій Галичині з FM-радіо не почуєш жодного українського слова: повне засилля московського та польського “ізичия”! Галичани, неабихто, а хлопці-гопаківці, межи собою спілкуючись українською, телефонують до рідні і балякають “брацкім ізиком”, аж небеса із сорому паленіють!

Не нарікаю я на Бога,
Не нарікаю ні на кого...

Ми винні в усьому самі! Ми, українські націоналісти, ми, українська інтеліґенція, які посміли, всупереч своїй Істоті, ОБИРАТИ МЕНШЕ ЗЛО ЗАМІСТЬ ПРАГНУТИ І ДОСЯГАТИ МАКСИМУМУ ДОБРА! Не для себе – для Нації, для Держави...

Малою втіхою є те, що ми не перші на цім хибнім шляху... Ось що писав Евген Маланюк скоро сто років тому:

“... Ми не захистили цієї країни, бо ми її майже не захищали.
...Ми програли Визвольну Війну. Підкреслюю: ми, хорунжі, поручники й сотники 1918-19 рр. ...
...Бачучи, хто були ті міністри і лідери, відчуваючи трупний запах "ідеологій", що просякав їх наскрізь, ми воліли вважати їх за нормальних "державних мужів", і виконувати їхні отруєні рабством накази так, ніби час той був вповні "нормальний" і держава була вже осягненим фактом”. (Вісник ООЧСУ, 1957, число 3, стор. 5).

Повертаючись до предмету подальшої мови: МИ НЕ СТВОРИЛИ СВОЄЇ УКРАЇНИ, БО МИ ЇЇ МАЙЖЕ НЕ ТВОРИЛИ! Далі – дивися попередню цитату з Е. Маланюка...

Колись мав лихо бути присутнім на засіданні “комісії з контролю за впровадженням української мови” при міськвиконкомі одного з міст Січеславщини. На засідання були запрошені редактори місцевих газет. Про перебіг цього “заходу” говорити не варт – все за стандартним сценарієм шоу про “економічні невигоди” випускати ЗМІ державною мовою. Але один з редакторів КОМЕРЦІЙНОГО російськомовного видання, що у масштабі 134-тисячного міста має досить пристойний тираж – понад 24 тисячі! – емоційно зауважив: ЯКЩО ВИ ТАК ЛЮБИТЕ УКРАЇНУ, ЯКЩО ВИ ТАК ВБОЛІВАЄТЕ ЗА РОЗВИТОК СВОГО НАРОДУ, ЗА СВОЮ МОВУ, ЗА СВОЮ ДЕРЖАВУ – ТО ЗАПОЧАТКУЙТЕ СВОЮ УКРАЇНСЬКУ ГАЗЕТУ І ВИТІСНІТЬ НАС У КОНКУРЕНТНІЙ БОРОТЬБІ!

Можна багато стогнати й ридати про те, що нам не дають, нас не пускають, не підтримують, і таке інше... Можна стати у позу, а ще краще – дременути в інтер-нетрі, і там “воювати з воріженьками” на форумах і сайтах... Що ми й робимо з великим хистом... Наче не розуміємо, що ДОСТУП ДО ІНТЕРНЕТУ МАЄ ДУЖЕ НЕВЕЛИКА КІЛЬКІСТЬ ПЕРЕСІЧНИХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ!

Таблиця 1
Число и частка інтернет-користувачів у різних країнах світу у 2001 році.

№ п/п

Країна

Число інтернет-користувачів серед населення, млн. чол.

Частка інтернет-користувачів серед населення, %

Зростання до попереднього року, %

1.

Україна

2 1

3-4

2

2.

Росія

9

6

2

3.

Швеція

5,7

65

12

4.

Канада

18

60

4

5.

США

160

59

-2

6.

Південна Корея

20,7

45

14

7.

Німеччина

30,3

37

8

8.

Велика Британія

21

35

2

9.

Франція

21

36

8

10.

Японія

46

33

0

11.

Інші

166,3

-

-

Разом у світі

близько 500

менш 10

-


http://e2000.kyiv.org/imarketing/ocenka_uanet.html
1
За даними http://net.compulenta.ru/14641/ , на червень 2001 року, в Україні було від 700 до 750 тисяч користувачів інтернету. Це більш схоже на правду. Бо зазвичай, надається інформація, зібрана приблизно таким чином:

КІЛЬКІСТЬ КОРИСТУВАЧІВ ІНТЕРНЕТУ В УКРАЇНІ

ЗА РІК ЗРОСЛО ВДВІЧІ

 

12.10.2005 р.

В Україні в липні 2005 року інтернетом реґулярно користалися 18% громадян, що є вдвічі більше, ніж рік тому. Такі є результати опитування, що його проведено компанією Gf-USM серед 1 000 осіб віком від 15 до 59 років.

Згідно з даними опитування, у липні 2005 року можливість користуватися інтернетом була в 24% українців, із них упродовж останніх чотирьох тижнів скористалися нею 77%.

Навіть, коли візьмемо до уваги, що “кількість користувачів інтернету в Україні впродовж другого кварталу 2005 р. збільшилося на 12,9% в порівнянні з першим кварталом і (зростання) склало за станом на 1 липня 599,8 тис. або 1,3% від числа жителів|мешканців| України” (http://www.rocit.ru/news/shownews. php3?id=24007), це зовсім не означає, що діючий в Україні інтернет Є УКРАЇНСЬКИМ ЗА ДУХОМ І СУТТЮ, і ті користувачі інтернету, які додалися, – негайно занурилися саме в українські портали, сайти і форуми!

Тим більш, що таких не надто й багато, і аналізувати їх за кількістю відвідувачів та учасників – справа невдячна, сумна і неточна за підсумками...

Наступна таблиця є взагалі суто теоретичною, і про причини цього – дещо нижче...

Таблиця 2
Число потенційних інтернет-користувачів в Україні
в розрізі вікової, територіяльної і статевої ознак

Загалом, к-сть насе-лення, тис.

К-сть міського населення, тис.

К-сть сільского населення, тис.

К-сть чоловіків- користувачів, тис.

К-сть жінок-користувачок, тис.

Загалом потенціяльних інтернет-користувачів

1

2

3

4

5

6

7

Разом:
в т.ч. у віці

27 971,5

20 102

7 142,3

9 981,9

2 994,6

12 976,4

15-19

3 765

2 658,5

1 106,5

1 260,1

378,0

1 638,2

20-24

3 591,3

2 558,5

1 032,8

1 279,3

383,8

1 663,0

25-29

3 572

2 547,8

1 024,5

1 273,9

382,2

1 656,1

30-34

3 238

2 251,6

986,4

1 125,8

337,7

1 463,5

35-39

3 764,8

2 702,7

1 062,1

1 351,4

405,4

1 756,8

40-44

3 778,5

2 757,5

1 021

1 378,8

413,6

1 792,4

45-49

3 510,9

2 601,9

909

1 301,0

390,3

1 691,2

50-54

2 751

2 023,5

728,3

1 011,8

303,5

1 315,3

Число 12 976, 4 тисяч осіб інтернет-користувачів є максимально можливим на період найближчих десяти років. Що б оцінити число користувачів в 2005 році, необхідно дане значення скориґувати відносно дії найбільш поважних чинників, що впливають на цей процес.

Однією з основних груп споживачів інтернет-інформації є школярі і студенти, а саме учні старших класів середніх шкіл, професійно-технічних училищ, учбових закладів I-II і III-IV рівнів акредитацій. Дані по цій категорії населення наведені в таблиці 3.

Таблиця 3
Кількість осіб, що навчаються|в учбових закладах (на початок навчального року)

Найменування показника

Що вчаться в 1998/1999, тис. чол.

Що вчаться в 1999/2000, тис. чол.

Загалом:

9230

9174

у середніх учбових закладах

6987

6857

зокрема учнів 10-12 класів

968

1039

у професійно-технічних закладах

529

528

у вищих учбових закладах I-II рівнів акредитації

504

504

у вищих учбових закладах III-IV рівнів акредитації

1210

1285

Як бачимо, в останні два роки спостерігається певна стійкість значень показників у сфері освіти, що дає підстави оцінювати приведені значення як базові для складання якісного прогнозу на перспективу.

Найбільш важливим чинником, що впливає на приріст числа інтернет-користувачів є рівень доходів і характер витрат населення. На жаль, більше 90% населення виявляють базовий попит на товари і послуги першої необхідності, тоді як потреба в Інтернеті відноситься до проявів індукованого попиту. Індукований попит формують переважно, ті групи населення, які мають достатньо високі доходи (встановлений ООН рівень бідності для країн Східної Европи – 4 доляри США на добу на 1 члена сім'ї). Більшість представників даної групи проживають в великих містах – Києві, Січеславі (Дніпропетровську), Донецьку, Харкові, Одесі. Таким чином, в Україні лише близько 5 млн чоловік має спроможність в індивідуальному порядку задовольняти інформаційний попит за допомогою інтернету. Тут потрібно відзначити, що в Україні часом діє парадокс: той, хто МОЖЕ – не завжди ХОЧЕ використовувати інтернет, і навпаки – хто ХОЧЕ, той, як правило, НЕ МОЖЕ використовувати інтернет, зважаючи на свою низьку платоспроможність. Низька платоспроможність населення – це головне гальмо на шляху розвитку UAnet  в цілому.

До третьої групи чинників, що впливають на розвиток Інтернету і зростання числа користувачів потрібно віднести технічні засоби – кількість комп'ютерів, число ліній зв'язку і телефонних номерів, рівень телефонізації і т.п. http://e2000.kyiv.org/imarketing/ocenka_uanet.html

(Зауважимо в дужках, що в Україні й дотепер не у кожному місті, не кажучи вже про села, наявна повна телефонізація – через ті ж самі людські злидні! В такий спосіб, з 37 мільйонів виборців в Україні лише 1/7 частка має доступ до ІНЕТу. Причому, підкреслюю: це зовсім не означає, що ця 1/7 “блукає” саме UAnet! Бо саме Українського з великої літери НЕТу – саме й обмаль.)

Те, що нині відбувається з Українством в Україні та світі – є ВТЕЧА,  ДРАП, ЕМІГРАЦІЯ!

За вже згадуваним Маланюком, "...еміграція - це завжди наслідок поразки. Тож перший обов'язок еміграції полягає у тому, щоб з'ясувати її причини..."

Сам Маланюк бачив ті причини "у власному небажанні вибороти собі волю". Розумієте?! У НЕБАЖАННІ!

То де ж візьмемо зілля на наше безголів’я? А погляньмо на тих, кого українство так часто-густо і історично справедливо* звинувачує в усіх своїх бідах – на сіоністів...

Є єдиний центр, який координує всю їхню діяльність... Невидимий, таємний, надійно прикритий низкою громадських організацій та фондів із суто шляхетними цілями і завданнями... Є фінансова участь сіоністських фондів, організацій, установ та окремих осіб у різноманітних комерційних та фінасових установах... Є мережа релігійних організацій та установ, що впевнено і аґресивно просуваються всюди, де збирається достатня кількість євреїв... Є мережа освітніх та виховних закладів, куди, всупереч чиним законодавствам країн дислокації, приймаються тільки єврейчики та євреєчки!

І головне, на мій погляд: Є ВЕЛИЧЕЗНА КІЛЬКІСТЬ ВЛАСНИХ ДРУКОВАНИХ ТА ЕЛЕКТРОННИХ ЗМІ та МАКСИМАЛЬНА КОНТРОЛЯ НАД ЗМІ, що інколи навіть мають назву “національних”...

Оце люди ПРАЦЮЮТЬ НА ДОСЯГНЕННЯ СВОЄ НАД-МЕТИ, СВОГО ГЕОПОЛІТИЧНОГО ЗАВДАННЯ!

* Про справедливість згаданих звинувачень – іншим разом, бо тема надзвичайно широка і корінням своїм заглиблюється у дуже сиву давнину, на погляд автора – ще у події добіблійних часів...

А що ж ми, шановне Українство? Ми де-юре маємо державу, що не постала центром національного відродження, самозбереження і розвитку, бо породжена не Нацією, а комуно-комсяцькою номенклатурою (ширше не говоритиму, лише адресую читачів до сайту http://ridnaukraina.com/:

(http://ridnaukraina.com/view.aspx?type=news&lang=1&nid=351&id=93 ,

http://ridnaukraina.com/view.aspx?type=news&lang=1&nid=355&id=93 ).

Ми маємо розшароване суспільство, що ніяким способом не підпадає під поняття “Нація” – навіть не в етнічному, а саме в громадянському сенсі! Цей стан у повній мірі відбивається у політикумі, в так званих “національних” програмах освіти і виховання, тощо, тощо... Шкода говорити, - варто поставити вже питання: ЩО МУСИМО РОБИТИ?

Для початку – усвідомити, що в Українства Української Держави – НЕМАЄ! Так само, як НЕМАЄ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ В ЇЇ ДЕРЖАВОТВОРЧОМУ ПОСТУПІ. Це міт, ілюзія, міраж... З цього постає напрям діяльності, визначений ще Дмитром Андрієвським на початку ХХ століття: РОЗБУДОВА НАЦІЇ. І першим кроком на цьому шляху має бути ОБ’ЄДНАННЯ УСІХ УКРАЇНСЬКИХ ДЕРЖАВНИЦЬКИХ СИЛ. Не коаліції, не блоки політичних структур – а саме об’єднання Українства під гаслом: СВІЙ ДО СВОГО ПО СВОЄ!

Якщо ти Українець – не купуй, НЕ ВЖИВАЙ НЕУКРАЇНСЬКОГО! Якщо ти Український підприємець – НЕ КОРИСТАЙСЯ З ЧУЖИНЕЦЬКОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ, А УТВОРІТЬ СВОЮ – ДОСВІД ТАКИЙ В НАС Є! Якщо ти Українець – не споживай НЕУКРАЇНСЬКИХ інформаційних продуктів! Та на відміну від своїх побратимів – Українських націоналістів, я нині кажу не про ЕТНІЧНЕ УКРАЇНСТВО, а саме ПРО ГРОМАДЯН ДЕРЖАВИ УКРАЇНА, які не тільки перманентно боряться за свої перманентно “попрані права”, АЛЕ УСВІДОМЛЮЮТЬ СВОЇ ГРОМАДЯНСЬКІ ОБОВ’ЯЗКИ ПЕРЕД ДЕРЖАВОЮ УКРАЇНА!

Як, наприклад, усвідомлює їх перед своєю державою Росія єврей Віктор Шендерович, який на презентації своїх книжок у Києві, на домагання “укрАінскіх журналістАф” оцінити політичну ситуацію та владу в Україні, відказав:

– Я можу будь що, будь як гостро говорити про владу в РФ – вони їдять мій хліб, сплять на моєму ліжку, їздять на моєму бензині, – бо я громадянин Росії, я сплачую податки... Але давати оцінки ВАШІЙ ВЛАД, ВАШІЙ ДЕРЖАВІ – я не маю МОРАЛЬНОГО ПРАВА...

Ось це і зветься високим іменем “ГРОМАДЯНИН”... На жаль, на всю “матушку” таких не набереться й кількох сотень... (Знову ця клята українська толерантність! Напевне, Шендерович на всю Росію такий – сам-самісінький! І від цього лише гостріше постають наші власні проблеми...)

І найголовніше... Нумо, хоча б у наших “інтернет-рях”, повернімося до М. Міхновського, перечитаймо та згадаймо: а скільки поколінь української інтеліґенції перед нами ЗРАДИЛИ СВІЙ НАРОД?! Не скількох вистріляли, а саме – скільки ЗРАДИЛИ?.. Міняючи ВІРУ, НАЦІОНАЛЬНІСТЬ, ГІРШІ “СВОЇ” НА КОМФОРТНІШІ “ЧУЖІ” УМОВИ “ТВОРЧЄСТВА” ТА ІСНУВАННЯ? Служачи тим, хто дурив і дурить твій народ? Обираючи МЕНШЕ ЗЛО, бо ОПТИМАЛЬНІСТЬ, БАЧ, ВИМАГАЄ... Задкуючи з поля битви в реальному світі – у віртуальні хащі інтернету... Шкода говорити...

...Вжахнімося – і зупинимося, бо вже годі!

Годі тікати.

Годі кидати того посполитого – темного, неосвіченого, закруженого повсякденною метушнею виживання... Годі шукати "багатші села" – мусимо народити споміж себе БУДИТЕЛІВ! Так звалися чеські націоналісти понад сто років тому. Вони бажали перемоги – і добули перемогу, і постала, й досі стоїть Чеська держава. І чеський народ постає на своєму Майдані не тоді навіть, коли постає загроза честі, суверенітету чи безпеці його Держави, а лише коли його Національному телебаченню загрожує “прихватизація”!

І немає вищої честі, аніж понести по Вкраїні, по вкраїнському поспільству оце високе звання, народжене нашими віддавніми і правдивими, а не “страшними”, слов'янськими братами...

І ніяких втеч у ніякі "запороги" чи “інтернетрі”! Ми єсть БУДИТЕЛІ УКРАЇНИ. Ми – Українство – самі в цьому жорстокому світі, як і кожний народ, що має виборювати поміж іншими народами своє місце під Сонцем. Нам не допоможуть ні американці, ні росіяни, ні поляки, ні юдеї. По-перше, тому, що не зобов'язані цього робити взагалі. По-друге, тому, що мають власні національні й геостратегічні інтереси, що ними заради нас, таких волооких і гарних, по-волячому сумирних та по-европейському толерантних, таких співочих, – поступатися не будуть!

Тому:

сподіваймося самі на себе;

заступаймося один за одного;

будімо й будуймо Націю;

боронімо спільно Націю й Державу.

Брат за Брата – Сини за Матір!

"Вперед! Бо нам ні на кого надіятись і нічого озиратись назад!"

Богдан

bohdan162005@ukr.net

*          *               *

Післямова:

От так написалося – від душі... Багато хто скаже: ано, братику, файно си пієш! А що конкретно пропонуєш робити? Що діяти?..

Га! Знайшли телепня, аби в нашому “вільному і незалежному” UAnet розповів це всім і негайно! На дещо – натякнув… І скажу тільки одне: для початку маємо припинити тлумачити Національні Ідею та Чин як кому заманеться, на усі заставки. Мусімо будити і розбудовувати Націю... Творити Силу...  Творити горизонтальні зв’язки не у вірті, а в реальному житті... Для цього подаю свою електронну адресу. Є думки, є пропозиції, є програма...

Перефразовуючи надмогильне слово О. Семенюка над останнім притулком Евгена Маланюка у чужій землі, нині нам усім слід жити і чинити так, аби мати право сказати творцеві:

Я пішов з життя з порожньою торбою воїна, де не було й шматка черствого хліба. Ти дав мені, Боже, талант, і я не занедбав його. Коли через людську свою кволість я не був ретельний, прости, Господи, бо я родився у повільному, розлогому, розкішному степу...

... Я не вмів ліричних пісень, я не знав золотої середини, не ходив рівнесенькими стежками. Я був одержимий образом України-Держави. Для неї жив, борсався і, може, через це був часом неуважний до людей, прости, Господи...

Але молю помнож в Україні число таких одержимих, дужчих, кращих за мене, щоб постали на прю за Державу нашу, де має правити Честь, Закон, Правда і Воля. Пошли їм, тим одержимим, братолюбіє, єдиномисліє і силу, щоби вони перемогли!

Це моя остання молитва... А тепер – суди мене, Господи...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

 
повернутися