11-17.6.2012

МИ В СВІТІ
Наші Символи
Реґіональна Хроніка
Політика
Культура
Історія
Україна incognita
Мова/Язык
Кишенькова Книжка
Захід-Схід
Українські дослідження
Туризм
Жартуймося!
Українофобія
Усяке різне
Канадсько-
Український
Бібліотечний Центр



Анкета правильного харчування

Павлорадський Iсторико-краєзнавчий
сайт. Життя регiону

www.domivka.net
- Домівка - українська мережа



The UPA - Ukrainian Insurgent Army

Інститут Україніки

уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа

ОУН-УПА: легенда спротиву


Тут спілкуються українською

Форум для патріотів України

Український Лікнеп

Український козацький портал

Офіційне видання прес-служби Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату

Kosiv Art

.: Хутір - Своє Село :. - українською до цілого Світу

Олег Тягнибок
ВО "Свобода"

Наше-Рідне

free counters


ЩЕ РАЗ ПРО УКРАЇНСЬКИЙ ТРИЗУБ
04.11.2004 11:44

 

 

 

У науці поширена думка, що Тризуб в національній символіці України бере свій початок від геральдичного знаку Рюрика та його нащадків. Але разом із тим, кожен знак існував набагато раніше. Археологи знаходили такі знаки на величезних територіях від Дніпра до Гімалаїв, від берегів Понта і Пропонтиди до лісостепової зони Московщини. За цією темою зібрано вже багато літератури, пройшло багато наукових конференцій і симпозіюмів та виголошено стільки думок, що вистачило б заповнити цілі томи.

 

Для мене, як історика, зрозуміло те, щоТризуб несе в собі сакральне значення, повязане з троїстим характером верховної влади. Все це було задовго до того, як християнство проголосило Святу Трійцю (тридент): Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Святий Дух. Цей знак – тридент – зустрічався на Кавказі, в Хорезмі, в Ірані, в Кушанському царстві та ще раніше – в Ольвії, у сарматів, в грецьких містах на Боспорі і навіть три тисячі років до Різдва Христова на Поділлі.

 

Навряд чи в науці є підтвердженя гіпотези, що існує прямий зв’язок цих тридентів з Тризубом Володимира. Але факт залишається фактом: український національний символ і справді є старовинним царським знаком, повязаним із багатьма різними етносами й державними формаціями. Тлумчення цього знаку настільки різновиді, що інколи вони звучать фантастично. Якщо відкинути тлумаченя про його космічне походження, то варті уваги декілька найбільш цікавих думок істориків і археологів.

 

Ще 1904 року Карл Болсуковський в доповіді “Родовий знак Рюриховичів, великих князів Київських”, що була прочитана на XIV археологічному з’їзді в місті Чернігові, стверджував, що:

1. Загадковий знак, запозичений у Візантії, утворився з літер грецької абетки, які складають титул монарха – “басилевс”.

2. Цей титул після Володимира Святого зберегли всі його наступники до Ярополка-Петра включно.

3. Після змін, від додання хреста й місяця, він дістав значеня геральдичної емблеми, через що його й слід вважати за герб Рюриковичів.

 

А нещодавно Олексій Братко в статі “Тридент, його зміст та іпостасі” довів, що “після занепаду Скитської держави Тризуб і Двозуб продовжують своє життя в Причорномор’ї” як знаки антських зверхників та боспорських царів. Традиція самецих знаків Північного Причорномор’я знайшла собі продовження у так званих знаках Рюриковичів та визнанні тридента національним символом України.

 

Заслуговує на увагу і версія запорізького археолога Георгія Шаповалова, котрий досить аргументовано стверджує, що “знак Рюриковичів не Тризуб, а якір-хрест”. Тому, хто хоче знати більше про це, рекомендую прочитати книгу “Національна символіка” – серії Бібліотека журналу “Памятки України”, кн. 1.

 

Але мені, болгарському вченому, хочеться звернути увагу шановних прихильників Української історії на ще один факт археології, який поки ще не є поміченим дослідниками.

 

Завдяки зусиллям німецького вченого Йохима Вернера нещодавно  було доведено, що так званий Малоперещепинський скарб, знайдений під Полтавою, був пов’язаний з погребіням хана Кубрата, засновника Великої Болгарії (VII ст.) Цей скарб, можливо, найбагатіший скарб раннього середньовіччя Европи. Речі, що складають його, збиралися впродовж століть і були захоронені разом із Кубратом як дар покійнику.

 

Кілька років тому я мав можливість познайомитися ближче зі знахідками Малоперещепинського скарбу, які знаходяться в Петербурзі, в Ермітажі, в так званій камері особливого зберігання. Я писав статі, робив фільми про це. І, можливо, найцікавіше для українців я виявив, що на поясі хана Кубрата є золотий накінечник із зображенням Тризуба – майже ідентичному українському.

 

Вдивіться уважніше – чи не здається вам, що знак Української символіки дуже нагадує Візантійсько-Сасанидські напівпалмети?

 

Багато спеціялістів, серед яких угорський вчений Ласло, стверджують, що цей золотий накінечник створено руками так званого “малоперещепинського” майстра й призначено безпосередньо для хана Кубрата.

 

І ще один цікавий факт: подібний знак, зображений і на золотому накінечнику святкового поясу, що належить Вознесенському скарбові, котрий було знайдено в 1930-і роки поблизу міста Запоріжжя археологом Грінченком. Цей скарб повязаний, як я довів уже раніше, з погребінням сина Кубрата – хана Аспаруха, засновника Дунайської Болгарії. Про це йшлося в моїй статті “Срібний Орел хана Аспаруха” в дніпропетровській газеті “Дніпро вечірній” від 31.05.1991 року, а також в однойменній стрічці, яка демонструвалася на екранах Українського Телебачення. Роблячи висновки, можна сказати, що Тризуб України здавна був “царським знаком”. Таким він був і на монетах Боспорського царства, і на одязі перших Болгарських правителів VII-го сторіччя. Він здавна існував на землях України, тож з приходом д влади Рюриковичі прийняли його як власний знак, так як самі вони не мали царського походженя. Крім того, Тризуб був знайомий всім навколішним народам.

 

Починаючи зі скіто-сарматських часів, тридент добре знали й протоболгари, й словяни, що проживали на цій території. Наукове осмисленя знаку, що його відбито на святкових поясах Малоперещепинського та Вознесенського скарбів, це і є та відсутня ланка, що зв’яже пізню античність через Велико-Болгарський період із Київською Руссю. В цьому значенні Український Тризуб є символом триєдності влади, що проіснувала протягом тисячоліть.

 

Георгій КОСТОВ

болгарський археолог


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
повернутися