11-17.6.2012

МИ В СВІТІ
Наші Символи
Реґіональна Хроніка
Політика
Культура
Історія
Україна incognita
Мова/Язык
Кишенькова Книжка
Захід-Схід
Українські дослідження
Туризм
Жартуймося!
Українофобія
Усяке різне
Канадсько-
Український
Бібліотечний Центр



Анкета правильного харчування

Павлорадський Iсторико-краєзнавчий
сайт. Життя регiону

www.domivka.net
- Домівка - українська мережа



The UPA - Ukrainian Insurgent Army

Інститут Україніки

уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа

ОУН-УПА: легенда спротиву


Тут спілкуються українською

Форум для патріотів України

Український Лікнеп

Український козацький портал

Офіційне видання прес-служби Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату

Kosiv Art

.: Хутір - Своє Село :. - українською до цілого Світу

Олег Тягнибок
ВО "Свобода"

Наше-Рідне

free counters


ВИБІР МОВНИХ ЦІННОСТЕЙ
13.01.2006 15:10

 

Якось одна людина розхвалювала щасливе інтернаціональне життя його невеличкого „українського” села, по суті, однієї вулиці, за часів Брежнєва. За його словами, проживало понад десяток національностей. Раптом, на його великий подив, пролунало декілька запитань, які змусили його замислитись:

 

„Якою мовою розмовляло ваше село?”

 

„Які національні свята ви святкували всім селом? Ви особисто святкували пурим?”

 

„Невже дійсно таджики, грузини, євреї, українці та інші вирішили, що національні культури є пережитком і їм миліші 7 листопада, 1 травня, дні народжень і смерті „вождів” і їм заціпило  раптом стати „єдиним совєтським народом”, чи, бодай, росіянами?

 

Михаїл Шуфутинський після приземлення на московському летовищі на запитання журналістів про перше найяскравіше враження від Росії після вигнання сказав: „Я поринув у море російської мови”. Почувши таке, я запитав російськомовних: „Куди поїхати мені, щоб поринути у море української мови?” Відповідь була такою: „Їдь у Канаду”.

 

Відомо, що при виборі людиною цінностей буття є обов’язковим процес порівняння. Інакше вибору просто немає. Основою кожної національної культури є етика. Етика „о-словлюється”. І слова ті щось означають і утворюють цілісну систему, яка є історією народу та уявним майбутнім.

 

У передмові до шеститомного „Орфографічного словника” М. Стефанцева 1948 року, виданого у 1953-63 роках, читаємо: „Всі пореволюційні словники виявилися націоналістичними. Їх справжнім завданням було... якнайбільше віддалити українську мову від російської. Звідси різні вигадки, архаїзми, діалектизми... Редактори виходили з осоновположних вказівок Й.В. Сталіна... і цей словник відбиватиме зв’язок українського і російського народів”. Словник настільки змосковщили, що він отримав назву „російсько-російського”. І звідкіля в Україні взявся суржик?

 

Слово просто так народом не обирається. В російських казках головним героєм є Іван-дурак, ледар. У кожній казці згадуються і старші, працьовиті брати, які чомусь завжди пошиваються в дурні, бо наприкінці кожної казки вони залишаються ні з чим, а в ледаря-дурака як мінімум півцарства і красуня. Відомо, що у фольклорі народи викладали свій досвід, прагнення, мрії.

 

Апофеозом того персонажу-мрії є „Емеля-дурачок”. До речі, „по щучьему велению, по моему хотению” і „от каждого по способностям, каждому по потрібностям” є варіяціями на одну тему – „халява”...

 

В який же „дім буття” століттями заганяють українців, а вони, дурні, пручаються, не розуміючи свого щастя?

 

Слово „Христос” у розумінні „стан у Христі”, було відоме задовго доісторії Ісуса з Назарету. Воно о-словлювало стан душі людини – єднання душі з Божественним у ній принципом, що є основою всіх світових релігій. Так говорить і Святий Павло (Ефес., 3:16): „Щоб Він дав вам за багатьом слави Своєю силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім”.

 

В індуїзмі є слова „дайя”, „бхакті” (любов у розумінні, близькому до грецького слова „агапе” – саме його визначення дається в Посланні Св. Апостола Іоанна). Дайя, бхакті – це шлях до Бога, це любов до всього, в тому числі до послідовників усіх релігій. А нещодавно представник Московського Патріярхату висловився по телебаченню так: „Еті Кієвскіє патріархати і автокєфальщікі – шелуха”. При цьому було враження, що він ось-ось лусне від злості. Далі він заявив, що Московський патріярхат і є помісною церквою в Україні.

 

Був якось я в нашій міській церкви Московського патріярхату. По закінченні служби запитав у священика, чому він не зважає на слова Св. Апостола Павла: „Коли я молюся чужою мовою, то вуста мої моляться, а серце спить”? Не моргнувши оком, священик відповів: „А я службу проводив церковно-слов’янською мовою”, – це він мав на увазі, що за дві години крім російських слів декілька разів пролунало щось на зразок „святаго духа”! Спостерігати цей цирк і сумно, і гидко.

 

 

Москва добре пам’ятає слова Г. Федотова: „Нехай роз’єднують мову, роз’єднують пам’ять і ім’я Москви – з’єднають Київські святині та монастирі Святої Русі. Доки не зроблений непоправний крок, і народ малоруський не ввергнутий в унію або іншу форму католизуючого християнства, ми не втратимо нашого братерства”. І зрозуміло, чому лють Москви викликають немосковські церкви в Україні.

 

Напередодні кривавих подій у Москві восени 1993 року телебачення Росії показало виступ патріярха Алєксєя ІІ, який застеріг від застосування сили і заявив, що накладе анатему на тих, хто візьметься за зброю. За декілька днів по тому пролилась кров, загинули сотні людей. І що ж? Телебачення Росії передало репортаж, в якому Алєксєй ІІ особисто правив панахиду по убієнним зі словами, що „винуватих немає”! Ані звуку про анатему... Очевидно, російська влада нагадала патріярхові, що в Росії є істиною, таж надалі Алєксєй освятив бойню в Ічкерії.

 

А в Україні всі церкви Московського патріярхату щодня голосять осанну Алєксєю ІІ.

 

 

Хомяков – православний російський мислитель і богослов – створив вірш „Росії”:

 

…Бог дал святой удел

Хранить для мира достоянье

Высоких жертв и чистых дел;

Хранить племен святое братство,

Любви живительный сосуд.

И веры пламенной богатство,

И правду, и бескровный суд.

 

Отже, тільки Росія є світовим „сосудом” „святого братства племен”, „любові”, „віри”, „правди” – джерелом чого для всіх богословів є Бог. Росія у Хомякова є намісниця Бога. Є в Хомякова і такі рядки:

 

Иди! Тебя зовут народы.

И, совершив свой бранный пир,

Даруй им дар святой свободы,

Дай мысли жизнь, дай жизни мир.

 

Безсмертна відповідь на це Тараса Шевченка в поемі „Кавказ”:

 

Ми християне; храми, школи,
Усе добро, сам
Б
ог у нас!
Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом
в
и нам
Платить за сонце не повинні![…]

 

Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились!
У нас же й світа, як не те –
Одна Сибір неісходима,
А тюрм! а люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!

 

В одному з райцентрів Січеславщини відбувається нарада в кабінеті голови міськради. Доповідає начальник відділу культури і, говорячи про учнів молодших клясів, вживає слово „школярики”. Раптом голова вибухає гнівом: „Шта етта за бєзабразіє! Какоє ви імєєтє права так прінібріжитєльна апзивать школьніков!”

 

Україна знаходиться у центрі слов’янського світу, тому більш-менш спілкується з усіма словянами-сусідами. Росіяни ж не розуміють навіть білорусів і українців. Анітрохи.

 

Якщо ми взялися будувати Україну, то треба розуміти, що під проводом російськомислячої еліти України не збудувати. В кращому випадку вимучиться якась „етнокультурна химера”, щось на зразок філії Росії.

 

Як завзято „українська” влада роками мавпувала дії Росії! Скажімо, в Росії заходились створювати трасти, і ми не гірші. При мавпуванні завжди є можливість врахувати помилки попередників. 1994 року почала гриміти історія з „МММ” – то яких заходів вжила влада? Ніяких! Таке враження, що існував спільний сценарій, змінювати який було заборонено. А кого влада мавпувала і за яким сценарієм, закладаючи підвалини олігархічно-кланового капіталізму? Чи не є це наслідуванням російського політичного світогляду, згідно з яким багатою може бути тільки людина при владі?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



 

 
повернутися