11-17.6.2012

МИ В СВІТІ
Наші Символи
Реґіональна Хроніка
Політика
Культура
Історія
Україна incognita
Мова/Язык
Кишенькова Книжка
Захід-Схід
Українські дослідження
Туризм
Жартуймося!
Українофобія
Усяке різне
Канадсько-
Український
Бібліотечний Центр



Анкета правильного харчування

Павлорадський Iсторико-краєзнавчий
сайт. Життя регiону

www.domivka.net
- Домівка - українська мережа



The UPA - Ukrainian Insurgent Army

Інститут Україніки

уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа

ОУН-УПА: легенда спротиву


Тут спілкуються українською

Форум для патріотів України

Український Лікнеп

Український козацький портал

Офіційне видання прес-служби Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату

Kosiv Art

.: Хутір - Своє Село :. - українською до цілого Світу

Олег Тягнибок
ВО "Свобода"

Наше-Рідне

free counters


ДИВИНКИ-ЦІКАВИНКИ
04.11.2004 11:33

 

ЛИЧКОВО ЧИ ЛИЧКОВЕ?

Про село Личкове, що на Орелі, протоці Дніпра, Дніпропетровської області, тепер Магдалинівського району, відомо немало. Матеріяли про цей населений пункт, який адміністративно належав то до Котовського (зараз не існує), то до Новомосковського районів, публікувались як у районних, так і в обласних газетах, а також в „Історії міст і сіл України”.

Проте до цього часу лишається нез’ясованим питання змісту назви згаданого поселення.

Так, наприклад, у Росії на Новґородщині існує на річці Полометі станція Личково. Саме це не дало права назвати так само залізничний пункт, розташований на території вищезгаданого селища. Через те його названо за найменням віддаленого села – Бузівкою.

А втім найменування „Личкове” пішло від першепоселення козака Личка (відомо, що початок заселення урочища припадає на другу половину XVII століття), і в українській інтерпретації мусить таки бути не Личково, а Личкове – подібно до „Синельникове”, „Барвінкове”, „Хонженкове”.

Іноді дану форму вважають похідною від слова „лице” (зменш. – „личко”). Однак подібне міркування не правомірне, бо інакше в російській артикуляції було б не „Личково”, а „Лічково” (від російського „ліцо”). Більше того: запорожці скоріш за все дали таку кличку козакові не через те, що той мав маленьке обличчя, а через те, що той підперезувався ликовим пасом.

 

НАЙСТАРІШЕ ДЕРЕВО В УКРАЇНІ

 

Багато хто з нас чув про знаменитий козацький дуб, що вже 700 років шумить листям в селі Верхня Хортиця; саме через цю химерну обставину він уважається найстарішим деревом в Україні.

І дійсно, з цим дубом пов’язано чимало леґенд. Обхват його стовбура 6 метрів. Подейкують, ніби під ним стояли загони руських князів Олега та Святослава (хоча, звичайно, цього бути не могло), відпочивали Богдан Хмельницький, Ілля Рєпін та Микола Лисенко. Але насправді цей дуб не найстаріший.

Найстарішим деревом в нашій країні вважається 1300-літній (!) дуб в урочищі Юзефін Рівненської області, на Волині. Всього ж в Україні взято на облік 3 295 унікальних дерев віком понад сто років. Близько 50 дерев, з якими пов’язані історичні події та людські долі, оголошено меморіяльними.

Серед них і найстаріше дерево Січеслава-Дніпропетровська – дуб у парку імені козацького осавула Лазаря Глоби, що за переказами посаджено цим самим осавулом. Тобто наразі це дерево має вже понад 200-річний вік. До речі, саме під цим дубом збирається Клуб Української Культури, заснований українськими патріотами міста декілька років тому (докладнішу інформацію про діяльність Клубу можна отримати за телефоном 8 097 278-64-31).

Цікаво за темою: Хортицький Дуб

 

 

ПОТИЛИЦЯ З НАТУРИ

 

Відома рєпінська картина “Запорожці пишуть листа турецькому султанові” знайома багатьом. Але, певне, не всі знають, що потилиця запорожця, що сидить напроти писаря, змальована з реальної особистості.

“Потрібне сторіччя, щоб наїсти таку потилицю”, – сказав Рєпін.

За свідоцтвом Дмитра Яворницького, на видатній картині “увіковічен” генерал Георгій Павлович Олексіїв (1834 – 1914). Що ж це була за людина, чим він відзначився?

Деякий час Григорій Олексіїв був у Катеринославі ґубернським шляхетським головою (“предводителем дворянства”). Потім він жив у своєму маєтку Котовка (в теперішньому Магдалинівському районі), а взимку – в Петербурзі. Знали його як відомого колекціонера козацької давності, нумізмата. Він також зібрав великий архівний матеріял про минуле нашого краю. У його архіві знаходились і мемуари сина Гетьмана України Данила Апостола – Павла. Останній у першій половині XVIII сторіччя знаходився при дворі російських імператорів. Він знав багато тайн царського двору. Переїхавши пізніше за кордон, Павло Апостол написав шість томів мемуарів. В них автор відбив політичне життя Росії й України того часу.

Генерал Олексіїв збирався видати цей вагомий матеріял, про що клопотались українські історики В. Антонович і Д. Яворницький, але не встиг цього зробити.

 

За інформацією Агентства друку “Дніпро”

 

 

 





 
повернутися