11-17.6.2012

МИ В СВІТІ
Наші Символи
Реґіональна Хроніка
Політика
Культура
Історія
Україна incognita
Мова/Язык
Кишенькова Книжка
Захід-Схід
Українські дослідження
Туризм
Жартуймося!
Українофобія
Усяке різне
Канадсько-
Український
Бібліотечний Центр



Анкета правильного харчування

Павлорадський Iсторико-краєзнавчий
сайт. Життя регiону

www.domivka.net
- Домівка - українська мережа



The UPA - Ukrainian Insurgent Army

Інститут Україніки

уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа

ОУН-УПА: легенда спротиву


Тут спілкуються українською

Форум для патріотів України

Український Лікнеп

Український козацький портал

Офіційне видання прес-служби Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату

Kosiv Art

.: Хутір - Своє Село :. - українською до цілого Світу

Олег Тягнибок
ВО "Свобода"

Наше-Рідне

free counters


СЕЛЯНИ! ДРУЖІТЬ З ГОРОДЯНАМИ! Чому Січеславщина пасе задніх в організації „зеленого туризму”?
31.10.2005 11:46

 

У християнстві зелений колір – символ життя, життя у Бозі, життя вічного. За кордоном „зелений туризм” називають екотуризмом. Бо є зв’язок з екологією, охороною навколишнього середовища. В Европі особливою популярністю  серед туристів користуються екоагросадиби, які знаходяться у чистому середовищі й пропонують екологічно чисті продукти. Мережа екоагросадиб з 21 країни Европи об’єднана в Європейський центр екоагротуризму (ЕСЕАТ). Ця некомерційна організація також підтримує й екологічне використання земель, і захист навколишнього середовища.

Приміром, у Німеччині, як визначають спеціялісти сільського туризму, приблизно половина селян займається прийомом туристів як невеличким підсобним бізнесом і має з того так звані „кишенькові гроші”. Для другої ж половини господарів це справжня комерційна діяльність і основне джерело прибутків.

Розвиток сучасного світу, в якому ми з вами живемо, спрямований на ґлобалізацію, незважаючи на те, подобається це нам чи ні. Це – реалії. І нам не залишається нічого іншого, як виживати. Зворотне явище – етнізація, від грецького слова „етнос” – народ. Це самозахисний механізм виживання народу, нації, населеного пункту, групи людей та, як на мене, й окремої людини.

Різноманіття світу підтримує його балянс. І вже працює „Теорія сталого розвитку суспільства”. У 2002 році був другий „самміт” (зустріч на верхах), на якому був присутній і Президент України. Що ж воно за теорія? Деякою мірою це – утопія, бо основна її мета триєдина:

- щоб люди нині були задоволені своїм життям;

- щоб люди були задоволені своїм життям у майбутньому;

- щоб були створені ідеальні умови проживання для всіх живих істот.

У теорії сталого розвитку суспільства збалянсовано соціяльні, екологічні моменти (їх також три), і все лише для одного – аби створити ідеальне суспільство. Крок до збалянсованого розвитку – крок до ідеального суспільства.

Таким кроком, вважаю, і є „зелений туризм”. Основні три складові тут присутні: оздоровлення людей – соціялізація; „хліб” для селян – нові робочі місця, а з ними й зміцнення зв’язку між українським селом та містом. Це  -економіка, а екологія в тому, що наші селяни „не плюють до криниці, бо прийдеться напитися води”, і цим ставленням до матінки-природи і нам, городянам, нагадають, а декого й навчать дбати про довкілля.

Це невеличкий крок, але він є. І є над чим працювати. Від малого все починається. У тій же Німеччині, за оцінками німецьких фахівців, показник прибутку від прийому туристів в екоагросадибах відрізняється від прибутку від інших видів діяльності таким чином: 43% агроосель мають більший прибуток від сільського туризму, ніж від усіх інших видів своєї діяльності.

...На Зелені Свята, які традиційно впродовж тисячоліть відзначає український народ, майже кожна міська квартира, не кажучи вже про селянську хату, уквітчана зеленню, різнобарв’ям польових квітів і трав. І хоч, погортавши календар, ми знаємо, що найбільше свят, які стосуються природи, Землі, довкілля, пам’яток історії, припадає на квітень (це знаково – весна – пробудження природи), та за ним настає красне літечко (наш спекотний травень сміливо вже можна зараховувати до літніх місяців). І саме влітку святкуємо День рибалки, День пасічника, а восени, крім Дня працівника лісу, Дня працівників сільського господарства, є й такі свята, як Всесвітній день моря, Міжнародний день охорони озонового шару, Всесвітній день середовища проживання. Завершує цикл річних свят Міжнародний день добровільних дій в інтересах економіки і соціяльного розвитку (й екології – додала б я).

Тож давайте й ми, як і наші пращури, жити від свята до свята й не забувати їх, та по можливості створювати привабливі умови для довкілля, додавати щось своє, а не тільки брати. Бо вже видно межу нашого споживацького ставлення до природи, довкілля. Це не є секретом, і сі про це знають. І ми самі, беручи, не почуваємося дуже щасливими.

 

Чи ж є на Січеславщині місця, що їх можна показати? Так, звичайно, є. Будь-яке село, далекий від доріг хутір – це приваблива місцина для відпочинку городянина. Жителі міст, а надто таких великих, як наш Січеслав (Дніпропетровськ), втікають на дачі чи до родичів на село, чий просто з наметами (це вже більше молодь) від „екстрім-турів” у транспорті і забрудненого повітря, шуму. А потім з новими силами повертаються до міста.

Але не всі мають дачі й родичів поблизу, об поїхати на вихідні чи декілька днів. Не всі хочуть і можуть працювати на дачі. І якщо хочеться виїхати на природу – для такої катеґорії людей згодяться запрошення власників екоагросадиб. Цінність такого відпочинку – ідеальна для вихідних. Бо ж не треба далеко їхати.

У Фінляндії відпочиваючим пропонують будинки в глибині лісу, без зручностей, електрики, водогону, але при цьому з чистою постіллю і гігієнічними відхожими місцями. Звичайно ж, є бажаючи на такий відпочинок.

І наші містяни мають можливість половити рибку, поспати на сіннику, позбирати суниць, позагоряти на чистому пляжі. Щоб перевірити це на собі, якогось травневого надвечір’я, у суботу я вирушила до одного з мальовничих сіл Самарського (Новомосковського) району. Ще й досі пам’ятаю пахощі акацієвого цвіту, що линули з вікна авта, неозорі краєвиди, що змінювались, немов декорації в театрі, буяння зелені, подих свіжого вітерцю. Село гарне, буквально потопає в зелені, є річка, ліс, озера в лісі. Бачила, що на вихідні річка засіяна рибалками і не тільки місцевими; приїздять на іномарках на берег, щоб побути наодинці, відпочити від міської колотнечі, помилуватися рідним краєвидом.

На селі є невеличкий музей українських старожитностей – це курінь. Є й козаки й кошовий. Люди зацікавились ідеєю створення агро садиб у своєму селі, бо й раніше чули по радіо, кажуть, були й телепередачі про сільський туризм.

Привітно зустрів мене організатор музею (місцевий вчитель фізики), як я зрозуміла, він викупив будівлю під магазин, але бізнес трохи забуксував, тож магазин перетворився на музей. А напис сповіщає, що це і є курінь.

Прийшли й діти, які, зважаючи на погожу днину, могли б бігати досхочу в м’яча, ба ні – сиділи на лавах принишклі і „допомагали” з місця своєму наставникові – щоб, бува, чого не забув сказати про якийсь експонат...

Отже, впевнена: є в нас і місця красиві, і люди добрі, треба тільки більше інформації про цей туризм. Бо на противагу нам, у сімнадцятьох областях України сільський туризм вже існує! Всі сусідні області, окрім Запорізької й Кіровоґрадської, випередили нашу область – знану в світі передусім, на жаль, як область екологічної „ракетобудівної” і „чорно-металургійної” катастрофи.

Тривалість самого відпочинку може бути від кількох годин до кількох днів, тижнів чи й місяців. Було б на те бажання потенційного відпочивальника. І, звичайно, його фінанси. Не забуваймо про це, бо треба його – відпочивальника – любити не тільки за те, що він милуватиметься краєвидами і знайомитиметься з виробами місцевих народних умільців. А ще й за те, що він куплятиме молоденьку картоплю, сир, сметану, молоко, пампушки, медок чи замовлятиме страви, щоб йому готувала господиня, і платитиме за ночівлю.

Так, не дивуйтеся, ви можете поїхати навіть на дві-три години до гостинного власника садиби, як, наприклад, мене запрошувала господиня в Криму (перший власник в Україні зеленої екобіогарантії). Можна залишити сумку в оселі й пройти прогулятися, подивитися місцеві краєвиди – це нічого не коштує в фінансовому розумінні. Можна замовити ґіда, і він проведе і до Козиної стежки, і до Чортової Драбини – ця послуга вже платна.

Можна замовити російську лазню (басейн із джерельною водою) на конкретну годину й кількість людей. Є можливість приготування шашликів на вогнищі.

Ви можете проживати з харчуванням чи без нього. Є змога порибалити. Є плян визначних місць, є проспект. Якщо вирушити в похід до цих місць, то це відстань у п’ять-шість кілометрів – от вам і боротьба з гіподинамією, і руханка. А головне – самопочуття і настрій, оздоровлення.

Сніданок (меню: чай, перепілка, сир, сьомга...) і проживання за добу для однієї людини – 75 гривень. Але ж, не забуваймо, це Крим. Елітна місцина на півострові, елітний будинок, екомаркування, дуже висока якість послуг. Ціна також залежить і від пори року, бо влітку більше принад субтропічного краю.

Але зараз, у світлі останніх подій, як про це сповіщає голова Спілки розвитку сільського туризму в Україні, наголос робиться на те, щоб відпочити змогли і фінансово мало спроможні громадяни нашої країни, а не тільки іноземці. Так, так, не дивуйтесь – сьогодні переважно іноземці мають змогу відпочивати в сільській Україні.

Щороку Спілка видає каталоґ адрес з інформацією про місця й способи відпочинку. Тож кожен бажаючий вибирає на свій смак. Каталоґ „Відпочинок в українському селі” гарний, це святковий випуск, ювілейний (Спілці в 2005 році виповнилось 10 років), він двомовний: українською та англійською мовами. Такий не соромно до рук взяти та людям показати. До того ж, його можна використовувати й на уроках англійської мови, поєднуючи вивчення цієї мови і ознайомлення з культурою українських реґіонів та свого реґіону – бо, чого гріха таїти, про свою малу батьківщину ми знаємо далеко не все. А як щодо подарунка іноземцям – то годі й казати. Кращого не знайти. Повірте на слово.

Пам’ятаю сцену в одній дніпропетровській книгарні, куди зайшли купити щось про Україну англійською мовою двоє іранців, та так і не знайшли бажаного. Хотілося їм ще й дитячі казочки купити (теж англійською) для своїх малят на згадку, що батьки були в Україні. Мало що їм ще хотілося...

...Хто слухає радіосеріял „Життя відстанню в 10 хвилин”, той уже впевнився, що американці Джон і Ненсі (українці за походженням) добре відпочили в селі великі Кабани і поїхали до Америки розповідати про це все своїм друзям. А на згадку вони купили писанки – ось вам і творчість народних умільців знайшла своє відображення. Так, звичайно, це серіяли, вони зараз у моді. Але є і в цій казці наука. Тож додаткову інформацію про зелений туризм можна отримати, слухаючи цей радіосеріял майже щодня о 15:30. ще й подовження життя гарантує, бо насмієтесь досхочу.

На село мешканці міст їдуть відпочити від „переваг” цивілізації: забрудненого повітря, стресів, за оздоровленням. Такий відпочинок ще й економічний. Бо власник садиби надає свої послуги і заробляє якусь копійчину. Відтак вигідно для обох сторін. А якщо взяти ще й духовну цінність, то важко переоцінити. Для селян-початківців „зеленого туризму” попервах достатньо, щоб була чистенька хата, білизна, гігієнічні відхожі місця. Можна виділити одну окрему кімнату для гостей (гостя) в своїй оселі з мінімальним інтер’єром: ліжко, стілець... Звичайно, й ціна спочатку буде умовною, хоч дві гривні за добу, але ж ви можете продати овочі, фрукти... Не треба везти на базар... Підхід диференційний і творчий.

Тож для всіх, хто цікавиться такими аспектами нашого життя, як відпочинок, довкілля, оздоровлення, екологія, бізнес у сільській місцевості, народний промисел, звичаї, традиції, давня культура села, ремесла, є можливість докласти своїх рук у галузі „зеленого туризму”.

Запрошуються усі бажаючі.

Якщо є питання, будь ласка, я готова відповісти. Є досвід інших областей, є однодумці. Відгукніться! Телефон – в редакції.

Людмила МАЛІК

м. Січеслав (Дніпропетровськ)

 
повернутися