11-17.6.2012

МИ В СВІТІ
Наші Символи
Реґіональна Хроніка
Політика
Культура
Історія
Україна incognita
Мова/Язык
Кишенькова Книжка
Захід-Схід
Українські дослідження
Туризм
Жартуймося!
Українофобія
Усяке різне
Канадсько-
Український
Бібліотечний Центр



Анкета правильного харчування

Павлорадський Iсторико-краєзнавчий
сайт. Життя регiону

www.domivka.net
- Домівка - українська мережа



The UPA - Ukrainian Insurgent Army

Інститут Україніки

уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа

ОУН-УПА: легенда спротиву


Тут спілкуються українською

Форум для патріотів України

Український Лікнеп

Український козацький портал

Офіційне видання прес-служби Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату

Kosiv Art

.: Хутір - Своє Село :. - українською до цілого Світу

Олег Тягнибок
ВО "Свобода"

Наше-Рідне

free counters


ВІДКРИТИЙ ЛИСТ МИТРОПОЛИТУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОМУ І ПАВЛОГРАДСЬКОМУ ІРИНЕЮ
15.04.2005 18:15

 

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ МИТРОПОЛИТУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОМУ І ПАВЛОГРАДСЬКОМУ ІРИНЕЮ

ВАШЕ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНСТВО!

Мені стало відомо в черговий раз, що власне Ви продовжуєте агітувати кліриків Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріярхату  для переходу їх до Вашої юрисдикції, яка належить до філії РПЦ Московського патріярхату, в особі УПЦ, в Україні.

Як можна так безпардонно і безсоромно втручатися у справи чужої для Вас Єпархії і Церкви, „пояснюючи” моїм клірикам та парафіянам, що Ви належите до якоїсь там канонічної Церкви, а ми – до „розкольницької”, і це, мовляв, дає Вам право вриватися і захоплювати наші парафії? Але про це буде йти мова в іншому місці цього листа.

Адже єдину Київську Митрополію Руської (Української) Православної Церкви Константинопольського Патріярхату в середині XV століття саме московські князі розкололи на дві Митрополії, окрім Київської з’явилась Московська, яка керувала російською Православною Церквою Московської Митрополії. Від кінця XVI століття, завдяки Борису Ґодунову, який направив до Константинополя мішки зі сріблом і золотом та шкіри цінних звірів, Москва отримала статус Патріярхії.

Щодо УПЦ Київського Патріярхату, то саме Ви і 90% українських архієреїв у Києві восени 1991 року на чолі з Блаженнішим Митрополитом Філяретом на Помісному Соборі ухвалили рішення про від’єднання від РПЦ Московського Патріярхату і утворення своєї незалежної Церкви Київського Патріярхату, тобто з центром у Києві, згідно з історичною правдою.

На цьому оборі Ви були обрані до Редакційної Комісії, в якій Ви ревно брали участь і редаґували всі постанови цього Собору про вихід зі складу РПЦ Московського Патріярхату, бо, мабуть, тремтячи, боялись свого Предстоятеля, Митрополита Філярета.

Таким чином, Ви є одним із родоначальників Київського Патріярхату. Тільки, на жаль, через півроку, у Москві, навесні 1992 року майже всіх вас, архієреїв України, залякало КҐБ настільки, що ви змушені були відрікатися від свого власного рішення Київського Собору, через досьє на кожного із вас.

Коли ж Ви, в такому випадку, говорили правду: у Києві, на Помісному Соборі у 1991 році, коли виходили зі складу РПЦ МП, або у Москві весною 1992 року на штучно організованому КҐБ Московському Архієрейському Соборі?

Витримали цей тиск всього три святителі Української Православної Церкви: Блаженніший Митрополит Київський і всієї Русі-України Філярет, єпископ Почаївський Яків і єпископ Львівський Андрій.

Отже, Вашими руками в серцях українського народу були посіяні зерна для відродження незалежної УПЦ і Вашими ж руками і вустами знищується в Україні незалежна древня Православна Церква, Ви свідомо сієте розбрат між братами і сестрами у Христі, чим користуються протестантські та інші релігійні об’єднання. Тому Ви не миротворець, а – злотворець.

Скільки Ви нанесли душевних ран Патріярху Київському і всієї Русі-України Філярету? Ви ж є недостойною людиною перед ним, щоб піднімати свою голову і кидати бруд на особистість цього великого українця. Чи Ви забули, як Вас хотіли вбити у Львівській єпархії, а він, як Предстоятель УПЦ, прийняв своє вольове рішення і перевів Вас до Рівненської єпархії, звідкіля Вас знову ж хотіли вигнати парафіяни? Ви швидко забули той час, коли десятки років були підлеглим Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї Русі-України Філярету і завжди тряслися під час зустрічі з ним.

[…] Усі пам’ятають, кого саме КҐБ направляло у багаторічне відрядження за кордон і в першу чергу до США і Канади. Всіх кандидатів у єпископи підбирав і готував Комітет Державної Безпеки СССР. Ви „удостоїлись” цієї „великої честі” і протримались серед „гнилих капіталістів” у сані єпископа більше 10 років. Ось як Ви можете перевтілюватися в іншу ролю та одягатися в різні театральні одяги подібно артистам драматичних театрів.

У совєцький час Ви були в душі комуністом, а по службі – „каґебістом”. Після розпаду СССР і утворення незалежної Української Держави Ви стали „демократом”, але разом із комуністами і промосковськими силами, сподіваючись, що знову відновиться Російсько-совєцька імперія, і з України в черговий раз зроблять колонію московського Кремля. Бо як державна, так і місцева влада до цього часу знаходиться в руках колишніх совєцьких апаратників, які бояться розстатися зі своїми теплими кріслами. Очевидно, тільки їх власна смерть звільнить нас від цих „крісел”, котрі є горем і стражданням українського народу.

Чому ж я довго терпів Вашу брехню і зрадливу для України політику? Ось чому.

На моє ім’я надходить багато листів і скарг про Ваше втручання у справи Української Православної Церкви Київського Патріярхату на Дніпропетровщині. Серед цих листів остання була Пояснювальна Записка нашого священика Валентина Гаврилова, який сповістив, що Ви до нього постійно телефонуєте і в черговий раз „переманюєте” його до себе. У селі Олександрівна Дніпропетровського району Ви тиснете на місцеву владу, щоб забрати нашу земельну ділянку, яка була виділена під будівництво православного храму. І таких прикладів можна навести безліч.

[…] Є випадки, коли Ви викликаєте до себе моїх кліриків у свою Єпархію і агітуєте їх до переходу в РПЦ МП, даючи негативну характеристику на митрополита Адріяна і особливо на Святішого Патріарха Філярета, Вашого істинного благодійника.

Владико! Я чомусь не вгомонюю Ваших кліриків і не перетягую їх до своєї Єпархії, хоча бажаючі є, і чимало. Бо знаю, що наближається час, коли державна влада поставить церковние питання на достойний рівень, і Вашій філії надасть належне місце у житті українського народу, як це є в сучасній Росії, де не враховується позиція і бажання української діяспори (15 мільйонів чоловік) в цій шовіністичній державі мати українські школи, українські храми, театри, концертні зали, газети і журнали.

Прийшла пора переходити і нам у наступ проти Вас, як це трапилося з Митрополитом Смоленським і Калінінґрадським Кирилом, Головою ВЗЦВ, про якого газета „Московський Комсомолець” постійно пише ось вже впродовж 11 років.

У нас є багато фактів, які свідчать про Вашу негативну особистість і разом із тим ми не дозволяємо собі реклямувати про це, бо ж Ви є Владика, Митрополит! Хоч і належите до не канонічної Церкви, а до більшовицько-червоної і Старгородсько-сталінської Церкви, яка була замислена у своїй появі 1927 року і народжена Сталіном у 1943 році.

Що ж стосується дійсної канонічної Російської Православної Церкви, то вона завершила своє існування у 1925 році разом із насильницькою смертю Патріярха Московського і всієї Росії Тихона (Бєлавіна). Завдяки союзу кучки Ваших попередніх церковних начальників Митрополита Сергія (Старгородського) та Митрополита Алексія (Симанського), які в повоєнні роки стали Патріархами нової Церкви та інших одиниць в архієрейському сані назву вже не „Російська”, а „Руська” присвоїла Київської Митрополії Константинопольського Патріярхату. Вони разом із більшовиками-лєнінцями знищили сотні тисяч Архієреїв з духовенством та чернецтвом, залишивши життя лише зрадникам – тим архієреям, які погодились співпрацювати з совєцькою владою і бути відданими справі марксизму-лєнінізму. Тепер же, на початку ХХІ століття, кожен єпархіяльний архієрей РПЦ МП подає списки замучених Вашими попередниками святих священномучеників для канонізації, щоб прославити їх і приєднати до кількості святих угодників Божих. Яке лицемірство! Вбиваєте, а потім прославляєте.

Ваша нова Церква не має ніякого права претендувати на правонаступництво благодатної Російської Православної Церкви Московського Патріярхату, яку знищили Ваші попередники на Соловецьких островах, у Сибіру, в морях та океанах.

Тому Ви не належите ні до канонічної, ні до благодатної Церкви, а до звичайнісінької політичної організації п’ятої колони КҐБ, якими були під час земного життя Ісуса Христа юдейські священики і первосвященики, що вбили й розіп’яли на хресті самого Господа.

[…] Вам, Владико, кип’ятитися про якусь там „канонічність” не треба було б, оскільки настає час, коли Українською Державою будуть керувати не аґенти московського Кремля та Московського Патріярхату разом з яничарами так званого „українського походження”, а прийдуть чесні й порядні українці, які наведуть порядок у Державі, як це було зовсім недавно в Естонії, Латвії і Литві.

Саме при нових державних діячах укріпиться наша Помісна УПЦ Київського Патріярхату, яку Ви породили, а тепер нищите.

[…] Скажіть, Владико, кому потрібна Ваша російська ламана промова і вимова по Дніпропетровському телебаченню і в Ваших проповідях під час богослужінь? Кому Ви цим догоджаєте? А можливо, Ви й не українець, за якого Ви скрізь себе видаєте? Ви народилися в місті Корець Рівненської області. Та народитися можна де завгодно, а кров можна отримати тільки від конкретної матері й батька. Адже Дніпропетровськ – це моя рідна Батьківщина, де я народився, виріс і отримав загальну освіту, тоді як Ви є чужою людиною у Дніпропетровському козацькому краї, і ми, нащадки славних Запорозьких козаків, не дамо Вам права знищувати наші древні, корінні традиції, віру й славу наших предків.

[...] До останнього часу Ви продовжуєте в своєму кишеньковому журналі „Спасітє наши души” писати всяку нісенітницю про Українську Православну Церкву Київського Патріярхату і особливо про її Предстоятеля, Патріярха Філярета, який зовсім недавно був і Вашим Первосвятителем. А тепер, при „демократах”, Ви розговорилися і стали „сміливою людиною”. А можливо, Ви і зараз виконуєте чиєсь доручення за доляри чи рублі?

У своєму Пасхальному посланні за 2003 рік Ви писали: „ми призваны свято беречь единство Церкви Христовой от всех «лжехристов и лжепророков», которые сеют распри, озлобления, расколы”. Ваше Високопреосвященство, Ви випадково чи не про себе так пишете? Ви якраз і є церковним розкольником і сіячем розбрату серед українського народу. Ви є виконавцем головної розкольниці, якою була й до цього часу є Москва, в якій декілька років поспіль Ви з вищими керівниками Дніпропетровська просили підвищення в сані.

Розколовши Київську Митрополію у середині XV століття, Московська Митрополія (а згодом симонічний Патріярхат) насильницьки 1686 року приєднав до себе – без згоди українців – нашу Руську, тобто Українську Православну Церкву Київської Митрополії Константинопольського Патріярхату, до якої й Москва належала до того часу, коли повстала і відреклась від покори першому Патріярхові православного світу.

Саме за це Московська Митрополія була відлучена від Константинопольського Патріярхату на 141 рік, але Російська Церква жила, збільшувалась духовенством та віруючими, як і зараз торжествує УПЦ Київського Патріярхату без РПЦ МП.

Владико! Ваш єпархіяльний журнал має російську назву „Спасітє наши души”. Якщо Ви просите всіх людей України, щоб вони врятували Вас і ваші душі від вічного вогню, то чи маєте Ви моральне право засуджувати інших, набагато чесніших від Вас людей? Ваша проросійська газета „Начало” безсоромно продовжує наносити душевні рани порядним українцям, патріотам своєї держави і не чіпає українців-окраїнців, яничар-перевертнів. Нас дивує Генеральна прокуратура України, яка не стежить за виконанням Законів нашої країни, чим дозволяє ворогам українського народу заважати йому жити згідно зі своєю волею.

У Вашому журналі за №4 від 2003 р. є стаття „В Україні з’явився черговий „Патріярх”. У ній поряд із самозванцями (Олег Куликов, Алік Антиквар, Сергій Журавльов, Полікарп Огурцов) використане святе й величне ім’я Предстоятеля УПЦ Київського Патріярхату, Патріярха Філярета. Як Вам не соромно цим займатися? За що Ви йому помстите?

На іншій сторінці цього журналу розміщена чергова стаття „Арбітражний суд виявив незаконність дій Київського Патріярхату”, де пишеться, що „...на початку дев’яностих років незаконно новостворена УПЦ КП руками КДБ...” Чи Ви, Владико, думаєте, про що пишете? Якби в свій час Митрополит Київський Філярет прислуховувався до КҐБ, то він в 1990 році став би Патріярхом Московським, тим більше, що був тоді Місцеблюстителем Патріяршого Престолу РПЦ Московського Патріярхату. А так Патріярхом Москви став Митрополит Лєнінґрадський Алексій ІІ (Рідіґер), якого поставило КҐБ по бажанню М. Ґорбачьова.

[…] Ваша Єпархія має всі типові собори, храми і монастирі, куди український народ звик ходити молитися від часів Козацтва, російської і совєцької окупації, та в наш демократичний час. Збагачує Вас і місцева влада. Особливо Вам виділяють мільйони гривень на будівництво храмів і реставрацію соборів, які належать на сьогодні до чужої Церкви в Україні, до Московського Патріярхату.

Про Київський же Патріярхат місцева Дніпропетровська влада і думати не бажає, а якщо інколи й згадує про нього, то передає нашій Церкві напівзруйновані кінотеатри та металеві магазини, що нікому не потрібні.

[…] Але прийде час, коли РПЦ в особі УПЦ МП державна влада зобов’яже віддати УПЦ Київського Патріярхату певну частину храмів, соборів і монастирів українському народові.

У день свята на честь святих Рівноапостольних Кирила і Методія, просвітителів слов’янських, під час Молебню, Ви говорили про значення церковнослов’янської мови. Звичайно, в ті далекі часи, у VII, VIII, IX століттях, ішла боротьба слов’янських народів проти Константинопольського Патріярхату і Римської Церкви, які нав’язували нашим народам чужу й недоступну грецьку і латинську мови. Тому святі брати Кирило й Методій врятували тяжке становище православних віруючих людей слов’янського походження, які винайшли одну загальну мову для слов’ян. На цю мову були перекладені майже всі основні церковно-богослужбові книги, в тому числі і Святе Письмо Ветхого і Нового Завіту.

Але прийшов новий час і з’явилися нові проблеми, коли сучасні люди і навіть духовенство РПЦ не володіють церковнослов’янською мовою, а лише читають церковно-богослужбові тексти, не розуміючи, про що ж там ідеться. Тому закликати людей у ХХІ сторіччі до вивчення майже мертвої мови – недоречно. Такою стала латинська мова, яка використовується лише в науці, а церковнослов’янська – на богослужіннях.

Таким чином, немає необхідності просити місцеву владу, згідно з Вашими словами на Молебні, щоб вона клопоталася перед Міністерством освіти України ввести предмет церковнослов’янської мови для його викладання в середніх учбових закладах.

Святий Апостол Павло у своїх Посланнях писав, щоб ми молилися і прославляли Бога „зрозумілою для нас мовою”. В такому випадку ми повинні універсально вивчати свою рідну українську мову, щоб краще пізнати волю Божу і Його шляхи до спасіння роду людського і отримання вічного Царства Небесного.

[…] Це ж треба! Древню святиню українського народу, Києво-Печерську Лавру, захопила в липні 1992 року РПЦ МП, коли до Києва із Москви прибули 30 пасажирських вагонів з переодягненими змопівцями та міліціонерами на чолі із Володимиром Сабоданом для окупації. Ось яка правда у московського Кремля!

І все ж таки ми віримо, Владико, у Вашу порядність і сподіваємось, що Ви припините тероризувати духовенство та віруючих нашої національної Помісної Української Православної Церкви Київського Патріярхату. Колись у ХІХ столітті український поет Степан Руданський у своїй байці про одну молодицю радив їй поважати всіх, хто її оточує, бо вона не знає, з ким прийдеться доживати свій вік під час своєї власної старості...

Митрополит АДРІЯН

м. Дніпропетровськ

Публікується зі скороченнями


 
повернутися