11-17.6.2012

МИ В СВІТІ
Наші Символи
Реґіональна Хроніка
Політика
Культура
Історія
Україна incognita
Мова/Язык
Кишенькова Книжка
Захід-Схід
Українські дослідження
Туризм
Жартуймося!
Українофобія
Усяке різне
Канадсько-
Український
Бібліотечний Центр



Анкета правильного харчування

Павлорадський Iсторико-краєзнавчий
сайт. Життя регiону

www.domivka.net
- Домівка - українська мережа



The UPA - Ukrainian Insurgent Army

Інститут Україніки

уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа

ОУН-УПА: легенда спротиву


Тут спілкуються українською

Форум для патріотів України

Український Лікнеп

Український козацький портал

Офіційне видання прес-служби Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату

Kosiv Art

.: Хутір - Своє Село :. - українською до цілого Світу

Олег Тягнибок
ВО "Свобода"

Наше-Рідне

free counters


ПО "БРЄЖНЄВСКІМ МЄСТАМ"
28.03.2005 16:10

 

ПО „БРЄЖНЄВСКІМ МЄСТАМ”

Розпочну з банального запитання: чому у нас за чотирнадцять років Незалежності стан національної економіки і культури не тільки не поліпшився, а навпаки, набагато погіршився, навіть порівняно з совєцькими часами? Криза, і криза, і криза без кінця в будь-якій галузі суспільства:  виробництво, мистецтво, освіта, суд, військо – все у занепаді, все ледве дихає, все нагадує якщо не небіжчика, то людину у коматозному стані. І багато хто вирішує це питання радикально: бо ми – “незалежні”! Мовляв, поприходили до влади “бандери”, ось і маємо.

Знайома ситуація, чи не так? Мабуть, і не варто було б списи ламати, сперечатися, заперечувати – чого-чого, а слів за чотирнадцять років сказано багато, якби не один цікавий факт. У Кам’янському (Дніпродзержинську) відкрито туристичний маршрут “По брєжнєвским мєстам” – своєрідне паломництво чи щось на кшталт того. Й оце, на мою думку, чітко висвітлює, хто ж насправді у незалежній Україні “прийшов до влади” і що це за “незалежність”, якщо ми й досі не господарі у власній країні.

А при владі саме ті і залишилися. Ті, хто під “пильним керівництвом” “дарагова і любімава” Леоніда Ілліча винищували “інакомишлення”, кидали до таборів нашу свідому інтеліґенцію, паплюжили нашу культуру, руйнували традиції, нехтували мовою, обдурювали, грабували, лицемірили. Ці безбатченки і шахраї, вихованці КПСС під проводом незабутнього безбатченка і ошуканця Л. Брєжнєва, і зараз панують в Україні, як у себе вдома, хоч де їхній справжній дім, гадаю, довго міркувати не треба. Недаремно ж в Кам’янському бовваніє пам’ятник цьому “лідерові”. Влада вміє шанувати своїх учителів…

Я не знаю, чи є вже “прочани” до “брєжнєвських мєст”, але достеменно знаю, що такий “туризм” – складова частина політики щодо винищення тої решти української свідомості, що залишилася на Сході. Чи в нас є подібний маршрут, скажімо, на Хортицю? Ні! У “незалежній” Україні є тільки “Руськоє радіо”, “Руський шансон”, “Вірка Смердючка”, “Мєнти” та безліч російськомовних газет і журналів, які свідомо забруднюють душі і мізки українців своїми дійсно смердючими вигадками.

Це в “незалежній” Україні ретельно збережено всі потворні назви міст, сіл, вулиць, майданів – те ж Кам’янське досі має химерне титло “Дніпродзержинську”, яке є цілковитим безглуздям як з мовної (таке штучне словосполучення проти законів української мови), так і з історичної опінії (бо Дзєржинський якщо і має стосунок до України, то тільки масовими розстрілами і затопленням у морі барж із заручниками). А міська влада каже: немає грошей на перейменування! На помпезні свята, концерти, салюти, розкішні будинки, “іномарки” – вони  є. На влаштування “маршрутів брєжнєвської пам’яті” теж є. Та навіть на зелене світло для московської культурної інвазії гроші знаходяться. Отже, що в нас за влада – національна чи колоніальна – питання усім зрозуміле. І куди ведуть отакі “маршрути”? Звісно, у нікуди, в прірву.

На жаль, не пам’ятаю, хто колись сказав: “Революції замислюють романтики, виконують герої, а плодами користуються покидьки”. Наша національна революція виявилася зайво недбалою – ми занадто спокійно поставилися до “колишніх” партапаратників, бо не бажали звади та розладу у країні. Виявилося – даремно. Розлад таки прийшов – і не тимчасовий, “перехідний”, а загальний, міцний, постійний, коли ті, хто жирував до 1991 року, ще розкішніше жирують нині – на вкрадені у народу гроші, а сам він злидарює ще гірше, ніж раніше. І таке буде, доки до влади прийдуть не “комсомольци”, не “брєжнєвськіє” партократи-бюрократи та директори заводів, а справжні свідомі Українські політики, для котрих інтереси України вище за інтереси власної кишені. Таке буде, доки до влади не прийдуть ті, хто вистраждав Незалежність, хто ризикував за неї власним життям, хто за Україну ішов за колючий дріт, або під кулю, або під ніж вбивці. В іншому випадку – що ми маємо наразі – коли все віддано неначе “ринковій економіці”, а насправді – криминальникам і злодіям, що давно вже відреклися від нації.

Багато надій покладено на результати Помаранчевої Революції. На мою думку, вона ще є далекою від свого остаточного завершення. І якщо ми припустимося тих самих помилок, що й чотирнадцять років тому, то гріш нам ціна та нашим ідеям і гаслам, гріш ціна нам, як Нації!

Ми, Українці, прагнемо реальної, а не формальної, Соборної Української Держави. І поки ми її не маємо, не сидітимемо, склавши руки. Багато кому, звичайно ж, мариться бачити нас пасивними дурнями, “хахлами”. Що ж, якщо кортить, можете вважати. Тільки пам’ятайте: сьогодні ви соромитеся Украіни, але прийде час, коли Україна посоромиться вас.

Станіслав СЕРГУНОВ

м. Кам’янське (тимч. Дніпродзержинськ)

 
повернутися