11-17.6.2012

МИ В СВІТІ
Наші Символи
Реґіональна Хроніка
Політика
Культура
Історія
Україна incognita
Мова/Язык
Кишенькова Книжка
Захід-Схід
Українські дослідження
Туризм
Жартуймося!
Українофобія
Усяке різне
Канадсько-
Український
Бібліотечний Центр



Анкета правильного харчування

Павлорадський Iсторико-краєзнавчий
сайт. Життя регiону

www.domivka.net
- Домівка - українська мережа



The UPA - Ukrainian Insurgent Army

Інститут Україніки

уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа

ОУН-УПА: легенда спротиву


Тут спілкуються українською

Форум для патріотів України

Український Лікнеп

Український козацький портал

Офіційне видання прес-служби Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату

Kosiv Art

.: Хутір - Своє Село :. - українською до цілого Світу

Олег Тягнибок
ВО "Свобода"

Наше-Рідне

free counters

 


ПРЕЧУДОВА НЕДОЛУГІСТЬ: СОФІЙСЬКИЙ ПАРК
02.03.2005 14:06

  Ідея створити в такій провінційній глухомані дивний парк, що він наповнений шедеврами природи та рук людських, споріднена з ідеєю збудування єгипетських пірамід. Але якщо про мету створення пірамід ми можемо лише смутно здогадуватись, то із „Софієвкою” все більш-менш зрозуміле. Один з найбагатших людей свого часу, польський граф Фелікс Потоцький вирішив зробити подарунок своїй коханці, Софії Вітт. Подаруночок у розмірі 154,7 гектарів було покликано втішити нещасну грекиню, яка журилася в степах України за своєю сонячною Елладою. Ідеєю графа було створити Елладу в мініятюрі, й не просту, а – мітологічну. Із ґротами німф, островами дріяд і навіть зі своїм Стіксом (рікою мертвяків). 

БІЛИЙ СЛОН У КАРПАТАХ
09.02.2010 12:00

   Піп Іван, Чорна Гора, Попіван. Напевно, немає в Карпатах цікавішої, загадковішої, знанішої за кордоном, і водночас найбільш віддаленої від автошляхів гори. Її висота 2028 метрів над рівнем моря. Це третя за висотою вершина України, яка поступається тільки Говерлі (2061 метрів) і ще одній горі Чорногірського хребта зі своєрідною румунською назвою Бребенескул (2036 метрів). Споруда старої польської метеорологічної обсерваторії, що розташована на Чорній Горі, десятки років приваблює сюди туристів. Наприкінці 1930-х років обсерваторією керував уродженець села Микуличин (нині Яремчанської міськради) Владислав Мідович, який разом з дружиною і малим сином майже постійно проживав на Попівані. Як відзначали сучасники, він був фанатиком своєї професійної справи, тож проміняв затишну сільську оселю на захмарну обсерваторію, що знаходилась в надзвичайно суворих кліматичних умовах. На той час за своєю значимістю обсерваторія на Попівані була на другому місці в Европі після французької у Піренеях і на шостому місці у світ
МІСТО 3,5 ТИСЯЧ ЧОВНІВ
07.07.2009 02:21

   Був у Вилковому старовинний цвинтар старообрядців. Кожен метр там був заповнений. У кожному разі, весняні повені ніколи його не чіпали. Можливо, власне з тієї причини місцева влада у кінці вісімдесятих „розчистила” кладовище та побудувала на його місці дитячий садок. Так практично необжитий садок простояв зиму, а навесні несподівано пішов під „велику воду”. Сліду по ньому не залишилося, слово честі, неначе був тут Бермудський трикутник.
НЕ ДОВІРЯЙТЕ СТЕРЕОТИПАМ – ВІДВІДАЙТЕ УКРАЇНУ!
25.08.2008 07:49

   На Заході сьогодні греблю гати прихильників екстремального туризму, навіть дуже небезпечного для життя. Чому б не розкрутити „бренд Чорнобиля”, як розкручують дайвінґ або стрибки зі скель і хмародерів? Під це можна підігнати відповідну символіку, комп’ютерні ігри на кшталт Fallout чи Half Life. Якщо люди платять божевільні гроші за політ у космос, подорож до Антарктиди або поїдання отруйної риби фуґу, чому б їм не платити менші гроші за набагато гостріші пригоди в ролі сталкера в пенетрованій радіяційними променями зоні, не поблукати мертвим містом, не ризикнути поїсти заражених грибків і ягід?
ЧИ МИНЕТЬСЯ МОСКОВСЬКА МОДА?
03.06.2008 12:22

   Віддати Крим – це найменше, що ми могли зробити за Голодомор в Україні, за наше кляте совєтське минуле, за те, що «західняки» ледве не повністю пішли на сибірські табори. І не треба рахуватися, що, мовляв, вина обопільна, що Берія і Сталін взагалі не росіяни, що хтось щось нам винний. Широка російська душа мусить бути вище такого дріб’язку. Країна від Балтіки до Китаю, одна восьма частина суші, не мусить жидитися й жлобитися. Сухумі, Гагри, Піцунда, Батумі – хай це забирає Грузія. Треба сплачувати рахунки. В Крим і так пустять, без візи. І грузини пустять, якщо не будемо відривати з кров’ю Абхазію та Південну Осетію. Треба просто купатися та загоряти. А не роздавати російські паспорти.
СЕЛЯНИ! ДРУЖІТЬ З ГОРОДЯНАМИ! Чому Січеславщина пасе задніх в організації „зеленого туризму”?
17.03.2008 11:44

   у Німеччині, як визначають спеціялісти сільського туризму, приблизно половина селян займається прийомом туристів як невеличким підсобним бізнесом і має з того так звані „кишенькові гроші”. Для другої ж половини господарів це справжня комерційна діяльність і основне джерело прибутків. Розвиток сучасного світу, в якому ми з вами живемо, спрямований на ґлобалізацію, незважаючи на те, подобається це нам чи ні. Це – реалії. І нам не залишається нічого іншого, як виживати. Зворотне явище – етнізація, від грецького слова „етнос” – народ. Це самозахисний механізм виживання народу, нації, населеного пункту, групи людей та, як на мене, й окремої людини.
ПОДОРОЖ ДО ВИЛКОВОГО. 1974 РІК
25.12.2006 00:12

   Отак обміркувавши події минулого дня, розуміємо, що до Вилкового нам шлях закрито. Прикордонники нас не пропустять, а шукати об’їзні путі ми не станемо, бо вже зрозуміли – без «допуску» знаходитися в прикордонній зоні неможна. Ми – представники спільноти «совєтський народ» – законослухняні… Ми їдемо додому. Ми не побачили знаменитих каналів, хоча таки й побували у Вилковому. Закони країни, в якій ми жили, зробили цей край негостинним для туристів. Більше ніколи у житті в мене не було можливості відвідати Вилкове та побачити канали.
ЯК Я ВІДКРИВ ДЛЯ СЕБЕ ХОЛОДНИЙ ЯР
02.12.2005 10:36

   Ще під час літньої сесії група студентів-істориків захопилася ідеєю здійснити піший похід славетними шляхами української минувшини. І першим було обрано похід саме по Холодному Яру (Черкаська область). Ця місцевість дійсно цікава своїми історичними місцями, унікальною рослинністю та незабутніми краєвидами. Чого вартий, наприклад, 1000-літний дуб, названий на честь Максима Залізняка? Побачити його – значить доторкнутися до глибин історії, побути біля живого свідка подій 1000-літньої давності! Заради цього варто пройти не один десяток кілометрів. Але про все по черзі...
НАД ЛЬВОВОМ – НІЧ
16.05.2005 11:29

   Львів втратив свою цнотливість, незвичність та несхожість. А головне – Львів забув свою мову. Саме мову. Суржик просто різав слух. Москальські жарти просто валили з ніг. Більшість публіки була руськоязичною. Від львівської мови залишився хіба малесенький акцент. Львів’яни забули про себе. Ввечері напроти Львівської опери в якійсь кав’ярні місцеві гастролери горлали пісні про „Владімірскій централ”, а трошки далі – щось „о любві”. Ближче до Старої Ратуші, коло пам’ятника Іванові Підкові, у затишній кнайпі публіка співала з перепою „Гуцулку Ксеню”. А на Ринковій площі зібрався гурт молодих людей з гітарою, скрипкою, бубном і баяном та заспівав власно створені пісні рідною мовою. Саме ці пісні було приємно слухати, бо в них є сенс життя, любов до природи та кохання до коханих.
ПО "БРЄЖНЄВСКІМ МЄСТАМ"
28.03.2005 16:09

   Мабуть, і не варто було б списи ламати, сперечатися, заперечувати – чого-чого, а слів за чотирнадцять років сказано багато, якби не один цікавий факт. У Кам’янському (Дніпродзержинську) відкрито туристичний маршрут “По брєжнєвским мєстам” – своєрідне паломництво чи щось на кшталт того. Й оце, на мою думку, чітко висвітлює, хто ж насправді у незалежній Україні “прийшов до влади” і що це за “незалежність”, якщо ми й досі не господарі у власній країні. А при владі саме ті і залишилися. Ті, хто під “пильним керівництвом” “дарагова і любімава” Леоніда Ілліча винищували “інакомишлення”, кидали до таборів нашу свідому інтеліґенцію, паплюжили нашу культуру, руйнували традиції, нехтували мовою, обдурювали, грабували, лицемірили.
СТРАЖ ТАРАСОВОЇ ГОРИ
07.02.2005 10:31

   – Пора наситится Майоркою, – вважає Ліховий, – і розвивати музейний туризм в Україні. Ось приходить до Канева теплохід: понад 200 іноземних туристів. Вони, як діти, захоплені нашими краєвидами, знімають на відеокамери, хоча на віку набачилися чимало. Круїз влаштовує американська фірма, в якій працюють серби. Фірма орендує український теплохід, возить по Дніпру данців, швайцарців. Обов’язково піднімаються на Тарасову гору …
1