11-17.6.2012

МИ В СВІТІ
Наші Символи
Реґіональна Хроніка
Політика
Культура
Історія
Україна incognita
Мова/Язык
Кишенькова Книжка
Захід-Схід
Українські дослідження
Туризм
Жартуймося!
Українофобія
Усяке різне
Канадсько-
Український
Бібліотечний Центр



Анкета правильного харчування

Павлорадський Iсторико-краєзнавчий
сайт. Життя регiону

www.domivka.net
- Домівка - українська мережа



The UPA - Ukrainian Insurgent Army

Інститут Україніки

уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа

ОУН-УПА: легенда спротиву


Тут спілкуються українською

Форум для патріотів України

Український Лікнеп

Український козацький портал

Офіційне видання прес-служби Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату

Kosiv Art

.: Хутір - Своє Село :. - українською до цілого Світу

Олег Тягнибок
ВО "Свобода"

Наше-Рідне

free counters


ПОПІЛ МИНУЛОГО. Спогади вояка УГА про взаємовідносини наддніпрянської і галицької Українських армій 1919 року
22.01.2007 10:10

  Отже розвіваються мрії про українську самостійну державу... Oстається, може, федерація, може, автономія, може, знову царат із усіми "благами" російського самодержав'я... Мене важко прибила ця вістка. Чого ж я сюди прийшов?! Защо ж ми кровавилися до того часу?! Чи не сором нам - тепер залишати братів-наддніпрянців і брататися з москалями, виступати проти інтересів України...  

ЕТНІЧНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ ПО-ДОНЕЦЬКИ
18.01.2010 16:11

   Автором цього матеріялу-листа є директор першої Української гімназії міста Краматорськ Донецької області Микола Конобрицький. Він просить захистити від переслідувань з боку російських шовіністів єдиний у місті український освітній заклад нового типу... Значна частина викладачів гімназії покладали великі надії на істотні зворушення в державі після перемоги народного кандидата і палко жадали його перемоги, часом наражаючись на страшну небезпеку, аж до погроз фізичної розправи з боку оскаженілих прихильників провладного кандидата, але адміністративний і моральний тиск на українську гімназію після президентських виборів... тільки посилився!
УКРАЇНА АБО „ПіСУАРи” – ТРЕТЬОГО НЕ ДАНО
19.01.2009 02:32

   Потрібно не зменшувати, а навпаки – збільшити кількість адміністративно-територіяльних одиниць, розділивши області (в т.ч. і Крим), приміром, на 100 округів. Нині Київ і Севастополь мають спеціяльний статус, прирівняний до області, тож якийсь досвід у цьому пляні ми маємо. У жодному разі не слід створювати автономні округи за національною ознакою чи за спеціяльним економічним статусом, адже це по суті є визнанням певних територій неукраїнськими в етно-національному значенні, або обмеженням на таких територіях суверенітету, і взагалі, розривом цілісної економічної системи держави.
З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ. РОЗДУМИ НАДДНІПРЯНЦЯ
02.07.2008 01:55

   На все тому ж проспекті К. Маркса біля Головпоштамту якось зібралися сотні людей. Не за дефіцитним товаром (а то була саме епоха тотального товарного дефіциту). Люди стояли, аби отримати клаптик паперу з незнайомими словами: „Тимчасове посвідчення громадянина УНР”. У ті роки для нас ці літери – УНР – були знаменом визвольних змагань за Незалежність, за українську ідентичність, за свободу особистості і за право бути українцем в Українській Державі від Сяну до Дону. Студенти за маленькими столиками заповнювали сотні, тисячі посвідчень. Люди, наче отримавши надзвичайний скарб, обережно брали до рук папірець, котрий символізував їхні прагнення, ховали до нагрудної кишені – біля сердець.
ДЕ „УПЦ МП”, ТАМ І СНІД?
30.04.2007 01:47

   Після виборів Президента України і „Помаранчевої революції” кінця 2004 року багато різних електронних та друкованих ЗМІ наводили мапу підсумків цих виборів ув областях України. І Україна на цій мапі виявилася чітко поділеною на дві частини. Ліворуч від лінії поділу – західна, північна та центральна Україна як єдине ціле, що спростовує поширювані твердження, нібито Західна Україна, приєднана за підсумком Другої Світової війни, являє собою щось відмінне, чужорідне по відношенню до решти України; навпаки, вона нічим не виділяється , „загубилася” (тут це слово має, вочевидь, позитивний зміст) чи „розчинилася” в „лівій частині”.
ВІН УКРАЇНУ ЛЮБИВ ЦІЛУ. Розповідь про диригента - наддніпрянця в Галичині
15.05.2006 09:30

   Незадовго до своєї смерті він заповів кладовищному граверові зробити на його гробівці напис: "сотник Армії УНР Дмитро Котко". Автор цих рядків мав щасть бути особисто знайомим з цим видатним митцем. Дмитро Котко згадував часто свою Наддніпрянщину, сумував з того, що комуністична система так обездолила його рідний край, сплюндрувала землю і душі людей. Він любив Україну цілу, не поділяв її на східну і західну, був поборником і добрим прикладом єднання всіх українців.
ДІВЧИНА З ЛЕҐЕНДИ – МАРУСЯ ЧУРАЙ
12.08.2005 09:54

   У науковій бібліотеці міста Львова зберігається рукописний пісенник із Білок Василя Талапковича, який той у середині ХІХ сторіччя передав Якову Головацькому для збірки „Народные песни Галицкой и Угорской Руси”. Є в тому пісеннику згадка, що на Закарпатті співають пісню „Віють вітри, віють буйні...” Як ця пісня з Полтавщини прилинула ген за Карпати? Мабуть, із допомогою вистав „Наталки Полтавки” Івана Котляревського? Її співає в п’єсі Наталка Полтавка. Як мовою, так і змістом ці пісні полтавчанки приймалися на Закарпатті як свої.
ЦИРК ПОЇХАВ, А КЛОУНИ ЛИШИЛИСЬ
26.01.2005 12:11

   Виявляючи вражаюче багатство думки й творчої фантазії, „біло-голубі” один в один мавпують кроки „помаранчевих”, але, як ідеться, скопійована драма завжди обертається на фарс: „помаранчеве” наметове містечко було епіцентром революційної енергії бунтівної молоді, „біло-голубе” нагадує місце, звідки нещодавно з’їхав мандруючий цирк-шапіто. В „помаранчевих” наметах люди ночували, виборюючи своє право на чесні вибори – в „біло-голубих” не ночує ніхто: самі ці „намети” розмірами метр на метр не дозволяють у них жити. Недаремно якась жінка із черги „ораторів” патетично вигукувала: „Вночі, коли в наметовому містечку не було нікого...” Пардон, а навіщо ж тоді само це містечко?
ДЕ ЗНАЙТИ НАМ „ПІСУАР”, або кому вигідно розколоти Україну...
14.12.2004 10:09

   Хто перший почав вести мову про „руськоязичних”, про патріотизм та націоналізм, про мир та стабільність, про „замилювання очей” підняттям пенсій? Зрештою, хто почав крутити по телебаченню ролики про „Україну першого ґатунку”, „Україну другого ґатунку”, „Україну третього ґатунку”? Так хто прагнув розколу країни?
БЛУКАЄ ПРИВИД УКРАЇНОЮ – ПРИВИД СЕПАРАТИЗМУ
02.12.2004 12:23

   Цікавий парадокс (серед багатьох інших цікавих парадоксів українського життя) рівняння „соборність – східняки” полягає в тому, що разом із якоюсь паталогічною алергією на все суто українське (насамперед мову, а також культуру, традиційні суспільно-політичні пріоритети й орієнтири) в „колективному безсвідомому” маси мешканців Східної України присутня і якась хвороблива гоноровість, хизування своєю причетністю саме до України, щира впевненість, що „саме ми і є українці”, а „ті на Заході” є „несправжні”, „зіпсовані”, „поляки” – одним словом, „западенці”.
НАЦІОНАЛЬНА ШИЗОФРЕНІЯ ЧИ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОЗИР?
11.10.2004 12:49

   Далебі, над нашим народом століттями тяжіє комплекс роздвоєння на Захід і Схід. Тема ця вже встигла стати банальною, але обставини суспільного і політичного життя останніх років просто примушують знову торкатися питання “двох Україн”. Що за обставини? Та хоч би от постійне наголошування офіціозних мас-медія про “соборну Україну”, “єдину Україну”.
1