Тризуб – історичний символ Української Державності, княжий Знак середньовічних Київських князів. Магічний символ оберегу північно-арійських племен. Має скандинавське рунічне походження. З розповсюдженням християнства набрав додаткового сенсу Святої Трійці. Про походження і значення Тризуба існує багато версій і теорій. Стилізований знак Тризуба – „триглав” – розповсюджений в народній українській вишивці, в орнаментах і візерунках.

Відроджений під час проголошення Української Народної Республіки у 1918 році. З 1992 року Тризуб є Малим Гербом України. Є головною складовою Великого Герба України. Традиційно зображується золотим на блакитному тлі – згідно кольорів Державного Прапору України.

Великий Герб України – складається з трьох основних частин: Тризуба, Герба Війська Запорізького (праворуч) і Герба Королівства Галичини і Лодомерії (ліворуч). Тим самим символізується соборність України, коли національний символ (Тризуб) об’єднує і Захід (Галицький Лев), і Схід (Козак-Запорожець). Тризуб принципово симетричний, в той час, коли оксідентальні (Лев) і орієнтальні (Козак) символи розгорнуті обличчям один до одного, що означає подолання протиріч і єдність.

До речі, ці фігури є розгорнутими в протилежні від їхнього історичного положення боки.

Державний Прапор України – стяг із синьої (або блакитної) і жовтої (або золотої) смуг. За походженням це кольорове сполучення – від символіки Галицького Королівства, яка в свою чергу має скандинавське походження. Про походження Національного і Державного Прапору України існує багато версій і теорій. Дивись, наприклад, оце дослідження.

Був Державним прапором Української Народної Республіки, Гетьманської Держави (1918 р.); від 1992 р. – Державний Прапор України.

Найбільш поширене його трактування – блакитне Українське небо над ланами золотого збіжжя.

Герб Війська Запорізького – в ширшому трактуванні символ Великої України взагалі (без Києва). Символізує героїчну добу історії нашої нації, козацьку спадкоємність Українців, нашу завзятість, впертість і відчайдушність в обороні Рідного Краю.

Герб Королівства Галичини і Лодомерії – в ширшому трактуванні символ Західної України і Галичини. За походженням є Гербом Галицьких королів. Зображується згідно національних Українських кольорів – золотим на синьому тлі. Водночас є символом духовного й культурного центру України – міста Львова.

Герб міста Києва – столиці Української Держави, найдревнішого міста Східної Европи. Зображує Архангела Михаїла – Святого покровителя, захисника і оборонця цієї Української перлини. За леґендою, під час нападу на Київ печенігів у 1036 році Архангел Михаїл у вигляді молодого хлопця повідомив Короля Русі Ярослава Мудрого (який з військом тоді був поза столицею) про цей напад і в такий спосіб врятував місто.

Прапор боротьби за Волю України. Виник у середині ХХ століття як символіка Української Національної Революції. Має багато трактувань, з яких найбільш розповсюджені „Воля або смерть” (червоний – традиційний колір волі; чорний – колір жалоби по умерлим), „кров борця за Україну на чорній Українській землі”.

Червоно-чорне кольорове сполучення дуже поширене в Українській вишивці, в візерунках, в народному малюванні і є дуже древнім за походженням, можливо, воно мало сакральне значення.

Прапор Війська Запорізького – стяг малинового кольору, традиційно вважається Козацьким Прапором. Малиновий колір є в геральдиці кольором шляхетності й рицарства, перемоги та відваги.

Бойовий Тризуб – Тризуб із зображенням середнього зуба у вигляді Меча є символом боротьби проти ворогів України, помсти катам нашого народу, справедливої відплати. Виник у 1920-х роках у середовищі Українських Націоналістів, використовувався як офіційний символ ОУН; від 1940 року був емблемою ОУН полковника А. Мельника.

Сварга – древній арійський сакральний символ. Відноситься к солярним (сонячним) символам. Означає рух Сонця і має трактування як безкінечність руху, боротьбу добра і зла, перемогу сил Світла над силами темряви. Має зв’язок із Християнським Хрестом. Розповсюджений в старовинних Українських орнаментах і візерунках.