Про реальну національну свідомість чи хоча б проінформованість щодо цієї важливої для української історії дати свідчили відповіді звичайних перехожих, що стали свідками урочистої памятної ходи від «Будинку офіцерів» до площі ім. Богдана Хмельницького: серед десяти пересічних кіровоградців ніхто не знав, що значить для України дата 29 січня і що таке Крути. Двоє пятикласників пообіцяли пошукати в інтрнеті, продавці магазинів по вул. Шевченка запропонували мені запитати в «толпи», з якого приводу лунає «Слава Україні!», а з маршруток визирали усміхнені пасажири – майже так само як рік, і два роки тому...

   Хіба не зрозуміло, що для того, аби зробити стілець, спочатку самому потрібно стати теслею, а для того, щоби збудувати справжню Україну, спочатку потрібно самому стати справжнім Українцем, тобто — людиною чистою, чесною, правдивою та вільною. Саме такими людьми ставали працівники підприємств ТМ «БудМайстер», — звичайно, не всі, і не за один день. Це тривала робота, але результати її вже були! Я хочу запитати: — Хто не хоче мати собі в партнерах компанію, в якій працюють чесні та правдиві люди?

   11 листопада 2009 року шовіністично налаштовані представники власників компаній торгівельної марки «БудМайстер»: І.М. Слюнков, А.В. Бутенко, А.П. Пашковський, - почали відкриту війну проти колективів підприємств, які своєю багаторічною працею створили імідж та славу компаніям. Вимоги власників: - відмова від проукраїнської, продержавницької політики; - заборона вживання української мови; - заборона на поширення правдивої інформації про історію України та споконвічні прагнення нашого народу.

   Страшенно не хотілося наглядовій раді на чолі з Ігорем Слюнковим, сином окупанта і окупантом України, аби люди на «БудМайстрі» ставали вільними людьми, які, в решті решт, не дозволять тягти зароблені ними гроші або як позичку «бєз атдачі», або як незаплановані бюджетом компанії «дивіденди»… Не дозволяв цього, стоячи на сторожі інтересів розвитку компанії, і Юрій Щербак. Саме його вимога повернути неправедно, незаконно забрані акціонерами кошти підприємствам, що мають вберегти своїх людей і виробництво в умовах економічної кризи, і стала правдивою причиною подій.

   В той день, коли вчителі України святкували своє професійне свято, викладачам Дніпропетровського Обласного Ліцею-Інтернату Фізико-Математичного Профілю було не до святкування. Трапилася до банального проста ситуація. Колективу педагогів нанесено моральної шкоди. Шкоди, після якої ой як важко оговтатися. Найважча травма – травма словом. А особливо, якщо її нанесено людьми, для яких слово – професійний інструмент. Професіонали ранять уміючи. Чи може варто все ж таки це слово – професіонали – взяти в лапки?

   Cеред златопільської молоді є такі, хто знає, хоче і вміє віднаходити український скарб – споконвічні традиції святкування Різдва. Таким осередком стали учасники різдвяного дійства – Вертепу – члени обласної організації Молодий Народний Рух, які за власної ініціятиви були першими помітними у Златополі (Кіровограді), хто відродив давню традицію сповіщення про народження Сина Божого. Саме вони, поставивши перед собою завдання повернутися у давнину і донести до народу благу вість, вітали златопільців зі святом.

   Найближчим часом у Києві демонтують десять монументів, у тому числі вісім пам’ятників Леніну. У Дніпропетровську ж в цьому відношенні – коматозна тиша. Влада і не чухається знести хоча б один з численних монументів на честь катів, що втопили Україну в українській же крові. Нащадки червоних виродків міцно тримаються за традиції своїх дідів і батьків. У місці немає жодного пам’ятника борцям за волю України, навіть Головному Отаману військ Української Народної Республіки Симонові Петлюрі, натомість не бракує ідолів «Ілліча», Кірова та дрібної большевицької шушери.

   24 листопада 2008 року в Сумах, членами однієї з молодіжних патріотичних організацій була проведена зачистка вулиці Соборної від сміття.

   Нещодавно у ЗМІ стало відомо про наміри міської влади знову провести референдум про перейменування міста на Єлисаветград. Молодий Рух вже тривалий час займається проблемою топонімічної політики в місті, тому не міг залишитись осторонь цієї теми. Змінити Кірова на Єлизавету – все одно, що шило – на мило!

   У ніч напередодні Дня Незалежності невідомі Українські патріоти здійснили акцію з метою привернення уваги громадськості і влади міста Дніпродзержинська до питання відновлення історичної справедливості і повернення місту історичної назви — Кам’янське. На дорожніх знаках окремих виїздів з міста з’явились наклеєні вночі надписи з історичною назвою міста — Кам’янське.