1-7.2.2010

МИ В СВІТІ
Наші Символи
Реґіональна Хроніка
Політика
Культура
Історія
Україна incognita
Мова/Язык
Кишенькова Книжка
Захід-Схід
Українські дослідження
Туризм
Огляд книжок
і музики
Жартуймося!
Українофобія
Усяке різне
Тримай зв'язок



Анкета правильного харчування

Павлорадський Iсторико-краєзнавчий
сайт. Життя регiону

www.domivka.net
- Домівка - українська мережа



The UPA - Ukrainian Insurgent Army

Інститут Україніки

уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа

ОУН-УПА: легенда спротиву


Тут спілкуються українською

Форум для патріотів України

Український Лікнеп

Український козацький портал

Офіційне видання прес-служби Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату

Kosiv Art

.: Хутір - Своє Село :. - українською до цілого Світу

Олег Тягнибок
ВО "Свобода"

Наше-Рідне

free counters

ПРО ДОЛЮ-ВОЛЮ БАТЬКІВЩИНИ, — ЧИ Ж МОЖУТЬ БУТИ КРАЩІ СНИ?
03/02/2010 09:36
Про реальну національну свідомість чи хоча б проінформованість щодо цієї важливої для української історії дати свідчили відповіді звичайних перехожих, що стали свідками урочистої памятної ходи від «Будинку офіцерів» до площі ім. Богдана Хмельницького: серед десяти пересічних кіровоградців ніхто не знав, що значить для України дата 29 січня і що таке Крути. Двоє пятикласників пообіцяли пошукати в інтрнеті, продавці магазинів по вул. Шевченка запропонували мені запитати в «толпи», з якого приводу лунає «Слава Україні!», а з маршруток визирали усміхнені пасажири – майже так само як рік, і два роки тому...
[ Реґіональна Хроніка ]
29 СІЧНЯ... ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ
29/01/2010 01:10
300 наших українських юнаків-добровольців, вчорашніх гімназистів і студентів, що пали смертю Героїв, закривши своїми грудьми золотоверхий Київ і всю Україну... Що рушило їх у крутянський сніг під кулі і багнети лютого безжального ворога, п’яного більшовицького бидла, що перлося з Півночі встановлювати свій „новий світ” на наших землях? Чи хто платив їм, чи хто примушував під острахом військового трибуналу? Ні, нічого такого не було. А що ж було? А була – нестямна Любов до Рідної Землі, до нашої милої Неньки-України. І вони пішли в цей свій перший і останній бій, прекрасно розуміючи, що не повернуться назад, але для них назад дороги не існувало.
[ Історія ]
ЖИВИ НА ПАПЕРІ, ПРЕКРАСНА І СИЛЬНА!
26/01/2010 12:36
28 січня 1944 р. газета «Правда» повідомила про «черговий пленум ЦК ВКП(б), який розглянув пропозиції совнаркому СССР з розширення прав союзних республік у галузі оборони та зовнішньої політики». У той же день сесія верховної ради СССР на основі доповіді голови совнаркому та міністра зовнішніх справ В.Молотова ухвалила два закони: «Про створення воїнських формувань союзних республік» і «Про надання союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх відносин». Сама назва цих рішень звучить, як на вухо совєтської людини, страшенно ризиковано: крамольне вже само формулювання «створення воїнських формувань союзних республік», за висловлювання якого роком раніше та декілька роками пізніше можна було сміливо загриміти до концтабору «без права листування». Про ці рішення не згадали навіть під час «перебудови» 1980-х, коли в Україні розпочався національний підйом та виказувалися обережні спроби «просити в Центра» те, що він вже колись цілком реально давав, оскільки вся ця історія з ООН була на вісімдесяті твердо забу
[ Історія ]
ЕТНІЧНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ ПО-ДОНЕЦЬКИ
18/01/2010 16:11
Автором цього матеріялу-листа є директор першої Української гімназії міста Краматорськ Донецької області Микола Конобрицький. Він просить захистити від переслідувань з боку російських шовіністів єдиний у місті український освітній заклад нового типу... Значна частина викладачів гімназії покладали великі надії на істотні зворушення в державі після перемоги народного кандидата і палко жадали його перемоги, часом наражаючись на страшну небезпеку, аж до погроз фізичної розправи з боку оскаженілих прихильників провладного кандидата, але адміністративний і моральний тиск на українську гімназію після президентських виборів... тільки посилився!
[ Захід-Схід ]

 



Предків не маєш? — Тож будь тепер
                                        сам собі предок.
Люди забули легенди? — Нову їм створи.
Втратили віру? — Кресли́ на скрижалях
                                        їм Кредо.
Щезли герої? — Меча тоді в руки бери.
Місто згоріло? — Споруджуй же заново
                                        мури.
В кожній пригоді яви себе як Мономах.
Згинув варяг, але сам будь варягом,
                                        будь Рюрик,
що відкриває ніким ще не ходжений шлях.

                                 Юрій КЛЕН


НА ЧАСІ ДНЯ:
Події навколо українофобії власників "БУДМАЙСТРА"

Працівники підприємства протистоять банді новоявлених "гаспод"-здирників
(натискати тут)

 


Дорогі друзі, браття і сестри українці!

Чи колись ви замислювались над питанням, що таке Україна?

Безперечно, кожен з нас має на це свою власну, окрему думку. Але кожен з нас напевне зупиниться і одразу не підбере ємного і вичерпного визначення, бо важко знайти у світі країну більш химерну, більш містичну, більш несподівану і разом із тим більш чудову, прекрасну, ніж наша Україна. Ми часто навіть і не уявляємо, де саме ми живемо, хто самі ми є. А між тим ми, можливо, найдавніша eвропейська нація, наша генетична пам’ять зберігає тисячолітню інформацію цієї землі, яку наші предки перетворили з дикого степового ґрунту на родючу світову житницю, ми нізвідки не прийшли на ці терени, нікого не прогнали і нікому не нав’язували свого ладу. Але водночас чи є в світі другий такий народ, що витримав настільки жорстоку асиміляційну політику з боку сусідніх народів, настільки міцний етноцид, тотальне нищення всього національного, як це витримали ми, українці?

І сьогодні, коли Україна стоїть на роздоріжжі світових шляхів, відроджуючись у муках, формуючись нарешті як саме УКРАЇНА, а не “окраина” чужих імперій, коли наше суспільство лихоманять хвороби вроджені чи набуті, коли крізь багно тихого чи голосного опору різноманітних “п’ятих колон” і “братніх народів”, численних “доброзичливців” і “укрАінцев”, ще гострішою стає необхідність доторкнутися до рідної землі, чітко і недвозначно самовизначитися і подивитися на самих себе.

Подивитися не через замулене скло запозичених аберацій, а подивитися очима дитини на матір, очима чоловіка на кохану жінку, бо ми є плоть від плоті цієї країни, цієї землі, де б ми не мешкали, в які краї не закидала б нас доля, і – навіть – де б ми не народилися: бо ми одної крові, української. І ця кров свята, як свята нам наша багатостраждальна земля і наша солов’їна мова, і наша чарівна пісня.

Але подивится такими очима на Україну не просто. Бо століттями нам відмовляли навіть у нашому власному існуванні як окремого народу. Нам казали (і тепер кажуть!), ніби ми тупе, нікчемне бидло, що спроможне хіба що колупатися в землі та жерти сало з горілякою,  і що держава нам наша не потрібна, і мова наша – не наша, а вигадана, і Герої наші – бандити і зрадники (цікаво тільки, кого?). І, що гріха таїти, й посьогодні велика кількість світу дивиться на Україну крізь призму таких ганебних, давно згнилих і засмерділих стереотипів. Для більшості світу Україна й досьогодні, на превеликий жаль, залишається Terra Incognita, Невідомою Країною, про яку мало хто знає, що достеменно сказати. І це – про країну, яку ще двісті років тому мандрівники називали “Степовою Елладою”!

Наше інтернет-видання певною мірою покликано виправити такий стан речей. Показати світові “незнану Україну”, пробудити до нашої Батьківщини інтерес у чужинців, запалити любов’ю до України серця тих українських громадян, котрі ще знаходяться в стані байдужего зацуплення, розвіяти сморід міфів і стереотипів і показати Україну такою, якою вона є насправді, яку ми любимо і носимо в своєму серці навіть далеко від рідної оселі, на чужині.

Газета “Рідна Україна” рівною мірою протистоїть неґативним і хибним уявленням, що розповсюджені про Україну, формулює й пропагує своєрідний “особливий Український шлях”, “Український спосіб життя”, “Українську модель”, яка не має нічого спільного ні з пропонованим Москвою черговим малоросійсько-хохляцьким “братерським союзом”, ані з Західною (переважно американською) системою “ліберальних цінностей”, яка на перевірку в наших умовах виявляється не кращою, бо призводить до занепаду, криміналізації та оглуплення населення.

Для нас Україна – окрема держава, цілий космос, що не є схожим на будь-кого зі своїх сусідів.

Необхідно чітко з’ясувати для себе той факт, що Україна цілком здатна на повністю автономне існування, підтверджене як економічно, так і політично, і духовно. Зазвичай, існують і протилежні думки (які часто нічим не обґрунтовані та є простими спекуляціями на непоінформованості людей). Дискутувати з подібними тезами, доказово й переконливо споростовувати їх також є завданням сучасної української журналістики, завдання по-справжньому незалежного патріотичного видання.

Цій меті й підпорядковані матеріяли нашої газети. Сподіваємося, що вона стане Вам у пригоді на життєвих “розпуттях велелюдних”.

Щасти!

УВАГА: Редакція залишає за собою право скорочувати або в інший спосіб виправляти надані матеріяли згідно з концепцією видання. Відповідальність за інформацію, висловлену в опублікованих матеріялах, несуть виключно автори матеріялів. Матеріяли редаґуються відповідно сучасних орфографічних і граматичних норм української мови.

 

Керівники проекту не несуть відповідальності за можливі наслідки використання текстів цього ресурсу в цілях, заборонених чинним міжнародним або українським законодавством.

 

РОСІЙСЬКИЙ ФЛОТ  В УКРАЇНІ:

"Пращай, любімай горад! Уходім зафтра ф морє!"
(тицнути тут)